Путін шукає розмінну монету для “миру”: у чому загроза його вимог Катерина РашевськаОсновні тези
- Підготовка до наступної зустрічі після Глобального саміту миру почалася, але Росія відкидає Формулу миру та висуває вимоги.
- Україна наполягає на відновленні справедливості та відповідальності за міжнародні злочини для досягнення миру.
- Вирішення конфлікту з Путіним без відповідальності може спровокувати нові агресії та гонку озброєнь.
00:0000:481x1x Аудіо синтезовано з використанням AI. Більше Аудіоновин
Підготовка до наступної зустрічі після Глобального саміту миру розпочалася. За словами українських високопосадовців, наша держава відкрита до участі в зустрічі Росії. Втім, остання відкидає формулу миру та висуває свої вимоги. Чи стане відповідальність Путіна розмінною монетою на шляху до завершення збройного конфлікту – читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Відсутність відповідальності – передумова для нової агресії
Українське бачення досягнення миру, з-поміж іншого, передбачає відновлення справедливості. Це означає, що має бути гарантована невідворотність відповідальності за міжнародні злочини, вчинені на території України. Правосуддя слід забезпечити для всіх постраждалих, незалежно від постаті кривдника, з метою запобігання майбутнім злочинам. Мовиться не лише про судове переслідування, а й про відшкодування шкоди.
Відчуття безкарності за вчинені міжнародні злочини в Чечні, Молдові, Грузії, нерішуча реакція на широкомасштабні та систематичні порушення прав людини в окупованому Криму і на Донбасі, стали “зеленим світлом” для режиму Владіміра Путіна розпочати новий виток звірств в Україні.
Повторення цього ж сценарію задля досягнення “миру” матиме зворотний ефект і заохотить не лише Росію, але й інші держави до задоволення власних геополітичних апетитів силовим шляхом. Це буде означати пожвавлення гонки озброєнь, мілітаризацію світового розвитку й стрімкий відкат у прагненні міжнародної спільноти вберегти людство від жахіть нової війни.
Путіна намагаються відбілити
Будь-яка схема звільнення Путіна від відповідальності означає “обезголовлення” вертикалі винних осіб за кожним з чотирьох міжнародних злочинів. Російський президент потенційно має отримати докваліфікацію в чинному ордері на арешт Міжнародного кримінального суду, який стосується депортації українських дітей.
Це розширить перелік інкримінованих йому злочинів та повністю відобразить їхній систематичний характер. Крім того, місце Путіна – на лаві підсудних Спеціального трибуналу щодо агресії проти України, який перебуває на етапі створення шляхом укладення угоди з Радою Європи.
Вочевидь, “гарантії” для Путіна будуть одним з пунктів переговорного процесу щодо завершення російської агресії. На цьому наполягатиме сторона супротивника і, можливо, не лише вона. З президента Росії робитимуть такого собі японського імператора Хірохіто, який уникнув відповідальності за міжнародні злочини, вчинені в ході Другої світової війни.
Існує припущення, що вирішальною передумовою для капітуляції Японії та стабільності режиму окупації була саме обіцянка залишити імператора Хірохіто на троні як “символ нації”. У заяві правителя, опублікованій в 1989 році вже після його смерті, він навів власні аргументи щодо вчинених японцями міжнародних злочинів. Генерал Макартур, базуючись на “розслідуванні” та на цій заяві, врешті, наполягав, що це військові “зрадили” імператора й призвели державу до катастрофи.
Цікаво, що російські пропагандисти (зокрема й Владімір Соловйов та Маргарита Симоньян) вже розпочали просування подібного наративу: до Путіна не доходила верифікована інформація щодо ситуації на фронті, а військові подекуди займалися “шапкозакидництвом”.
Утім, це жодним чином не нівелює фактичне проголошення Путіним війни у формі “спеціальної військової операції”, анексії суверенної території України, винагородження військових за вчинені звірства в Маріуполі, в Бучі та в інших українських містах чи селах.
Інші кейси у МКС
На сьогодні не існує єдиної думки щодо впливу процесів всередині міжнародних кримінальних трибуналів на досягнення миру. Непослідовність поведінки високопосадовців держав, розслідування ситуацій у яких перебуває на порядку денному Офісу прокурора МКС не дозволяє зробити однозначних висновків.
Наприклад, у випадку Судану початкові зусилля Суду, ймовірно, підштовхнули повстанців та уряд до мирної угоди в травні 2006 року. Натомість видача ордера на арешт Омара аль-Башира зумовила різку реакцію не лише з боку Судану, але й інших держав-членів, так само як погіршення безпекової ситуації всередині країни.
У нещодавньому рішенні щодо видачі ордерів на арешт за результатами розслідування ситуації у Палестині, Суд відклав розгляд запиту прокурора по суті й за правилом 103 Правил процедури й доказування дозволив Великій Британії та іншим державам-членам подати зауваження. Воно стосувалося юрисдикції Палестини переслідувати високопосадовців Ізраїлю за мирними угодами в Осло.
Фактично процес видачі ордерів на арешт був відтермінований, що демонструє якщо й не прямий зв’язок між досягненням миру й правосуддям, то хоча б використання подібного адвокаційного меседжу для уповільнення процесів міжнародної юстиції.
Приклад Мілошевича та Югославії
Найліпше мир та міжнародна кримінальна юстиція взаємодіють за зміни злочинного режиму. У травні 1999 року Міжнародний трибунал для колишньої Югославії висунув обвинувачення проти Слободана Мілошевича у скоєнні воєнних злочинів та злочинів проти людяності. Уже 5 жовтня 2000 року режим Мілошевича в Сербії та Чорногорії був повалений, а у червні 2001 року заарештованого колишнього лідера передали у в’язницю в Гаагу.
Мілошевич помер від серцевого нападу у своїй камері, не дочекавшись вироку. Це трапилося за кілька місяців до розпаду Сербії та Чорногорії. Нині обидві держави є кандидатами на вступ до ЄС. Хоча на Західних Балканах залишаються невирішеними окремі політичні питання, потенційне притягнення Мілошевича до відповідальності не зумовило загострення ситуації або початок нового конфлікту.
Путін має відповісти за всі розплановані, ініційовані та реалізовані ним і його режимом звірства в Україні та в інших державах. Це питання, щодо якого не може бути компромісів. Це гарантія миру, куди потужніша за “гарантії” для чергового умиротворення агресора.
Источник: www.24tv.ua
