Дзвенислава АндрусівОсновні тези
- Денис – колишній працівник будівництва, який став військовим лікарем. Він отримав освіту в Україні та Естонії.
- Він захоплював у полон “вагнерівців”, у той час як ті боялися та ридали.
- Після травми під час атаки Кліщіївки він продовжив службу у лавах об’єднаної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ.
- 1 Від ТрО до ДШВ і медика Повітряних Сил: про військовий шлях солдата
- 2 Де і як вперше зустрів на фронті “вагнерівців”?
- 3 Про перше поранення і продовження служби у новій бригаді
- 4 Що не так з мобілізацією?
- 1 Від ТрО до ДШВ і медика Повітряних Сил: про військовий шлях солдата
- 2 Де і як вперше зустрів на фронті “вагнерівців”?
- 3 Про перше поранення і продовження служби у новій бригаді
- 4 Що не так з мобілізацією?
Воїн Денис із позивним “Морфін” колись був простим будівельником, але з початку великої війни, не вагаючись, став на оборону України. Приєднавшись до армії, єдине, чого він бажав – це приносити користь. Так воно і вийшло, тому що неодноразово зберігав життя на небезпечних напрямках.
Він також унікально розповів історію про те, як йому з товаришами вдалося захопити “вагнерівців” у полон. Більше про розповідь військового повідомила група комунікацій зведеної стрілецької бригади ПС ЗСУ, передає 24 Канал.
Від ТрО до ДШВ і медика Повітряних Сил: про військовий шлях солдата
Масштабний напад Росії на Україну Денис зустрів як звичайна людина. Він був будівельником, мав непоганий заробіток, але у 2022 році вирішив стати на захист рідної землі. Від початку великої війни й до 2023 року приєднався до тероборони міста Жовті Води Дніпропетровської області.
Пізніше Денис вибрав бригаду, в якій, разом із побратимами, виконував бойові завдання на передовій лінії. Це була 80 ОДШБр. Його рішення було обдуманим, оскільки першочерговим завданням було пройти професійне навчання та мати належне військове забезпечення. Ані страху, ані вагань щодо власного рішення не було.
Спочатку я пройшов БЗВП в Житомирській області в одному з навчальних спеццентрів Десантно-штурмових військ. Повчився там на ВОС-100 – базовий стандартний курс підготовки. Потім ще тиждень у нас був ВОЗ-101 – навчання на військово-облікову спеціальність для кулеметників,
– згадав солдат.
Після навчання його з побратимами відправили на Краматорський напрямок. Там Дениса направили у Дружківку. В той же день йому запропонували бути медиком, хоча до того він знав, що має бути навідником, кулеметником бойової машини “Козак”.
Мене запитали, чи боюся я крові. Я відповів, що ні. Вже наступного дня поїхали в Іванівське на бойову евакуаційну точку. Там було всього 2 кілометри від лінії зіткнення. Там у перший день вже “200-х” виносив,
– розказав він.
Денис ще у військкоматі підкреслював, що на службі хоче бути максимально корисним. Так воно і сталося, бо згодом його відправили до Естонії. Там він пройшов базову підготовку медика, здав іспити, отримав сертифікат.
Денис у військовій формі / Фото надане 24 Каналу
Це навчання було дуже корисним, оскільки там вдалося отримати всі необхідні навички, щоб у майбутньому рятувати побратимів.
В Естонії майбутні військові медики вчились працювати за протоколом ABCDE, який є більш універсальним, ніж, наприклад, MARCH чи TCCC, тому що передбачає надання медичної допомоги в стабілізаційних пунктах та в умовах штурму.
Коли навчання скінчилося і я приїхав, то мене одразу записали до лав штурмової групи. Там був побратим з мого міста. Андрюха сказав, якщо я з ними піду, то він буде знати, що “200-х” і “300-х” я витягну. Я був у складі штурмової групи, тобто в першу чергу я – стрілець, а потім – медик і надаю допомогу людям,
– зазначив солдат.
На фронті йому часто доводилося стикатися із серйозними травмами. На початку служби військовий думав, що відірвані кінцівки – це найскладніші випадки. Але потім зіткнувся з переломами стегна, пробитою уламками трахеєю. За час евакуації поранених Денис отримав великий досвід – все відбувалося у районах Костянтинівки, Іванівського та Кліщіївки.
Що зараз відбувається біля Костянтинівки: дивіться на карті
Де і як вперше зустрів на фронті “вагнерівців”?
На одному із бойових завдань Денису довелося зіткнутися із ПВК “Вагнер”. Це трапилось на Іванівському напрямку. Тоді у ворожому окопі було 7 осіб – “рексів”. Вони не здавалися. Лише після того, як наші військові кинули кілька гранат, ситуація змінилася. Вціліло двоє окупантів.
Їх я здавав безпосередньо СБУ. Невідомо, під чим ті солдати були. Йшли – ридали. Всі плачуть, починаються розмови про те, що вони не стріляли, нікого не вбивали, не знали, куди їх везуть. Що далі з ними було, я вже не знаю,
– розповів Денис.
Тоді наші захисники знешкодили ворожу позицію та захопили полонених. Окупанти вперто боролись за Іванівське і Кліщіївку, адже це була верхня точка над Бахмутом.
Денис та його побратим / Фото надане 24 Каналу
Військовий підкреслив, що українські сили давали потужну відсіч росіянам у 2023 році. Тоді якраз тривав контрнаступ України під керівництвом Валерія Залужного.
Важливо! Залужний заявив, що невдача українського контрнаступу влітку 2023 року й досі залишається для нього болючою та стала одним із ключових уроків війни. Серед причин він назвав брак сил і ресурсів, неможливість здобути технологічну перевагу без підтримки партнерів, а також витік планів і публічний тиск навколо операції. Генерал наголосив, що ці обставини змусили Україну переглянути підходи до ведення війни та шукати нову стратегію виживання.
За словами Дениса, для успіху у протистоянні росіянам Силам оборони у якийсь момент забракло ресурсів.
Про перше поранення і продовження служби у новій бригаді
Денис був поранений під час атаки Кліщіївки. Він допомагав забирати розвідників, які відходили після завдання, у шести осіб у чотирьох була важка контузія. Разом з ним було четверо новачків. Один з них злякався мінометного обстрілу та почав бігти туди, куди не треба було. Росіяни якраз там все замінували, тому що терміново покидали позиції.
Новенький не за мною пішов, а в бік. Зачепив протипіхотну міну, яка реагує на метал і рації. Він її торкнувся автоматом. Вона спрацювала, через кожні 2 – 3 секунди вибухала. Нас п’ятьох “затрьохсотило”. У мене уламок так у нозі й залишився, ніхто його не витягував. Роздробило кістку. Це тяжке поранення,
– поділився військовий.
Незважаючи на це, він спочатку надав медичну допомогу іншим пораненим. Після цього товариші допомогли й Денису, але турнікет він накладав собі сам.
Військові у бойовій машині / Фото надане 24 Каналу
Після важкого поранення, його одразу відправили на лікування. Воно тривало довго, але наслідки військовий відчуває й досі – шкутильгає, болить спина. Його реабілітація і далі триває.
Військовий мав право закінчити службу, але він цього не зробив. Його зарахували у 57-й окремий полк зв’язку та радіотехнічного забезпечення.
Денис і там допомагав побратимам рятувати життя – проводив заняття із тактичної медицини, наголошуючи на найважливіших діях після поранення. Проте далі на нього чекає нове переведення та інший напрямок. Він стане інструктором у навчальному центрі.
Заняття із тактичної медицини / Фото надане 24 Каналу
Що не так з мобілізацією?
На Заході та в Україні зараз багато говорять про можливе припинення бойових дій на фронті. Військовий Денис вважає, що це малоймовірно, оскільки зараз на всіх напрямках відбувається російський наступ.
Нам зараз треба доукомплектовувати підрозділи. Якщо в період 2022 – 2023 років ми йшли на ентузіазмі воювати за Батьківщину, то зараз я цього ентузіазму в очах людей не бачу. Всі скаржаться, що ТЦК виловили, кинули в бус – люди не за власною волею пішли,
– сказав він.
Солдат підкреслив, що раніше у людей була мотивація, адже коли він та його побратими приєднувались до війська, то вони це робили не з примусу чи через гроші, а через внутрішнє бажання захистити рідну землю.
Денис із побратимами / Фото надане 24 Каналу
Щоб зараз хоч якось змінити ситуацію із мобілізацією в Україні, на думку Дениса, потрібно створювати більше рекрутингових центрів та відбирати людей за тими спеціальностями, до яких вони будуть фізично та морально готові.
От як зараз центри БпЛА, тому що зараз триває війна дронів. От, наприклад, людина все життя просиділа за комп’ютерними іграми, в неї до війни був дрон. Чому її не посадити пілотом Mavic чи FPV-дрона? Людина буде виконувати свою роботу професійно. Це краще, ніж якщо її відправити у штурмовики. Там у людини може не вистачити духу чи фізичної підготовки,
– зауважив військовий.
Він також припустив, що, через повільні процеси мобілізації, відсутність нових стимулів для військових, новобранці уникають армії. Крім того, бажання служби в конкретному підрозділі сильно залежить від особистості командира, його досягнень та ставлення до своїх підлеглих. Тому сьогодні мусимо боротися за кожного військовослужбовця.
Читають зараз:Росія атакувала Україну протикорабельною ракетою “Циркон” з території Криму
Источник: www.24tv.ua