Іван МагурякОсновні тези
- Богдан Басистий, вояк 101-ї окремої бригади охорони, лишився сам на місці дислокації на Донеччині, коли його побратими втекли.
- Також на фронті юнак отримав травму і втратив частину руки, але зараз проходить відновлення і чекає на протезування. За подвиги перед державою Богдана запропонували на нагородження почесним званням “Героя України”.
- 1 Як і чому Богдан вирішив стати військовим
- 2 “Був новий досвід”: як минули перші бойові рейди бійця
- 3 “Паніка була зайвою”: як Богдан опинився наодинці на позиціях
- 4 “Евакуація була майже миттєва”: про поранення та втрату кінцівки
- 5 “Головне – вилікуватися”: про плани та титул “Героя України”
- 1 Як і чому Богдан вирішив стати військовим
- 2 “Був новий досвід”: як минули перші бойові рейди бійця
- 3 “Паніка була зайвою”: як Богдан опинився наодинці на позиціях
- 4 “Евакуація була майже миттєва”: про поранення та втрату кінцівки
- 5 “Головне – вилікуватися”: про плани та титул “Героя України”
Йому 27 років, проте за спиною – 8 років служби у лавах Сил оборони України. Далі – тривала реабілітація після травми, яку вояк отримав на Донбасі.
Богдан Басистий – навідник 101-ї окремої бригади охорони. До 2025 року був у Силах логістики, а минулої зими перейшов у бойовий підрозділ, з яким відправився на Донеччину.
Під час одного з виїздів Богдан залишився на позиціях сам – бойові товариші просто кинули все і втекли. Вояк лишився, дочекався підмоги і ще понад місяць утримував рубежі з новими побратимами.
Зараз Богдан Басистий – перший у своїй бригаді, кого запропоновано до нагородження титулом “Герой України”.
Ми мали можливість поговорити з бійцем. Як починався військовий шлях Богдана, чому він вирішив залишитися і тримати позицію самостійно і що було потім – читайте у матеріалі 24 Каналу.
Як і чому Богдан вирішив стати військовим
У війську зараз є різні люди – хтось покинув цивільне життя добровільно, хтось ні. Проте є чимало тих, хто жодного разу й не замислювався про кар’єру професійного військового. Однак Богдан Басистий якраз із тих, хто ще з юних років хотів пов’язати своє життя саме з військовою справою.
Тому спершу Богдан поступив до Чернігівського ліцею з поглибленою військовою підготовкою, а потім – до Військового коледжу сержантського складу Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного у Львові.
Богдан Басистий / Фото надане 24 Каналу
Хлопець говорить, що його рішення батьки підтримали, хоча він не з тих, у кого військова кар’єра – це родинна традиція. Богдан – перший у своїй родині, хто вирішив стати професійним вояком. А ще зізнається, що крім мрії були й інші причини. Як говорить сам Богдан – він із незаможної сім’ї, тому його вибір не створював навантаження на батьків і необхідності пошуку грошей на навчання.
Вступити в коледж сержантського складу було досить економним виходом – одягають, годують. Я був абсолютно незалежним від фінансів родини, тому що мене забезпечував коледж. Тобто армію я свого часу обрав і, зокрема, з економічних міркувань,
– пояснює воїн.
Після закінчення коледжу Богдан приєднався до Сил логістики, де його і застала повномасштабна агресія 24 лютого 2022 року.
“Був новий досвід”: як минули перші бойові рейди бійця
Після того, як росіяни розпочали велику війну проти України, Богдан продовжував виконувати завдання в Силах логістики. Однак минулої зими вояк опинився в бойовому підрозділі на посаді навідника. Богдан з власної волі вирішив приєднатися до 101-ї ОБрО.
Хлопець зізнається, що точно згадати свій перший бойовий рейд, який відбувся на позиціях на Донеччині, пригадати вже й не може. Проте пам’ятає, що відчуття були незвичні.
Не пам’ятаю, що я відчував під час першого виходу, але це було дуже цікаво, то був новий досвід,
– говорить Богдан.
Позиція на Донбасі / Фото надане 24 Каналу
На щастя, перший вихід був успішним. Другий – теж. А ось на третьому Богдан на позиціях на Торецькому напрямку опинився сам. І після цього він потрапив у шпиталь і дотепер перебуває на лікуванні.
“Паніка була зайвою”: як Богдан опинився наодинці на позиціях
На третій вихід Богдан і ще двоє його бойових товаришів вирушили разом. Вони зайняли визначену позицію, яка, як каже сам вояк, була відносно безпечною, тому що про її розташування ворогові не було відомо.
Проте від суміжних підрозділів по рації бійці отримували жахливі звістки – росіяни атакували, не шкодуючи ні сил, ні засобів. Згодом вояк опинився на позиції сам. І навіть попри це Богдан вирішив продовжувати тримати позицію.
Я залишився сам і вважаю, що вчинив правильно. У той момент розташування нашої точки ворогові було невідоме, тому відносно ми були в безпеці – паніка була зайвою. Пів дня я був на позиції сам,
– згадує воїн.
Богдан Басистий / Фото надане 24 Каналу
Згодом до Богдана прибуло підкріплення. І разом з побратимами він провів на тій позиції ще місяць, протягом якого росіяни часто здійснювали атаки. Зокрема використовували тактику малих піхотних груп, коли росіяни йшли по двоє, а їхній маршрут коригували розвідувальними БпЛА.
Одного разу, як згадує боєць, дуже допомогла “Баба Яга” – бомбер ліквідував одного окупанта, інший з переляку втік у посадку. Там його і взяли у полон. Загарбник виявився іноземним найманцем.
Богдан і полонений загарбник / Фото надане 24 Каналу
Хоча, як пояснює боєць, зазвичай у росіян на тій ділянці, де він був з побратимами, була інша тактика. Вони спершу намагалися виявити позицію, потім накривали її з усього, що мали, а потім штурмували.
Зазвичай вони тримаються на безпечній відстані і стріляють куди попало. Мета наступна – вони хочуть, щоб ми стріляли у відповідь, щоб виявити розташування наших позицій. Їм не важливо влучити, а важливо отримати хоч якусь реакцію,
– говорить Богдан.
І, на жаль, часто це спрацьовує. Після тривалих обстрілів хтось психологічно не витримує і реагує, наприклад, вогнем у відповідь.
“Евакуація була майже миттєва”: про поранення і втрату кінцівки
Через більше місяця після перебування на позиції росіяни знову атакували наших бійців – запустили туди FPV-дрони. Один із них вибухнув біля Богдана, а уламок відсік частину руки.
Евакуація зараз є критично важливим питанням на фронті, тому що її ускладнює активність дронів. Однак Богдан говорить, що йому пощастило, тому що його вдалося витягнути з позиції за 2 години.
У нас в бригаді з евакуацією все дуже добре і швидко, майже миттєво. І я справді вдячний за таку організацію, тому що мене дуже швидко евакуювали,
– говорить вояк.
Після того, як йому надали першу допомогу, Богдана зі стабілізаційного пункту відправили до шпиталю. Розпочався довгий час лікування і реабілітації.
Богдан після поранення / Фото надане 24 Каналу
“Головне – вилікуватися”: про плани та титул “Героя України”
Після третього виходу Богдана на позиції і всього, що там трапилося, командування вирішило подати його на титул “Героя України”. Таким чином він став першим у своїй бригаді, хто відзначений нагородою.
Проте її вояк досі не отримав і говорить, що ще не знає, що відчуває з цього приводу.
“Не знаю, як до цього ставлюсь. Треба спершу отримати і це відчути, тоді вже знатиму, як це”, – говорить Богдан.
Зараз пріоритет для воїна – реабілітація і лікування. Богдан стоїть у черзі на протез лівої руки. Спершу його мають виготовити, а тоді він має навчитися ним користуватися та звикати до нього.
Я поки що в черзі на протезування. Поки його зроблять, поки буду пристосовуватися – то мине багато часу. Про плани поки не думав, тому що головне – вилікуватися,
– говорить Богдан.
Тому, як говорить Богдан, зараз йому не до думок про майбутнє. Проте воїн все одно хоче залишатися у війську, якщо така нагода буде.
Я вже майже 8 років на службі і до пенсії відносно недалеко, то якби була можливість залишатися на службі – я скористаюся нею,
– говорить вояк.
До речі, батько Богдана після початку повномасштабного вторгнення також потрапив до війська. Зараз він кухар в одній із бригад Сил оборони, тож син тепер підтримує батька, який продовжує служити у війську.
Читають зараз:В уряді опублікували роз’яснення щодо змін під час комендантської години
Источник: www.24tv.ua