Меланія Голембйовська Софія Назаренко Основні тези
- Аналітик Марк Тот наголошує, що Росія зіткнулася з економічними проблемами, її економіка наближається до застою, що може обмежити можливість збільшувати війну.
- Той переконаний, що попри все Росія прагне продовжувати військові дії, для цього Путін вигадує атаку на свою резиденцію, в яку вже не вірить навіть Трамп.
- 1 Реально ли завершить войну в 2026 году?
- 2 Чи спроможні росіяни повстати проти влади в Кремлі?
- 82473 class>3 Як Путін осоромився перед Трампом?
- 4 До яких жахливих наслідків може призвести бажання Трампа Гренландією?
- 5 Які гарантії безпеки стануть найкращими для України?
- 1 Реально ли завершить войну в 2026 году?
- 2 Чи спроможні росіяни повстати проти влади в Кремлі?
- 3 Як Путін осоромився перед Трампом?
- 4 До яких жахливих наслідків може призвести бажання Трампа Гренландією?
- 5 Які гарантії безпеки стануть найкращими для України?
Володимир Путін все ще одержимий думками про тріумф Росії. Однак становище на фронті свідчить зовсім про інше – окупаційна армія не має стрімкого поступу на жодній ділянці.
До того ж країни-союзники Москви, як і вона сама, невдовзі можуть відчути наслідки політики Дональда Трампа. Президент США здійснив операцію у Венесуелі, яка підтримувала Росію, та вже не довіряє словам російського диктатора. Водночас Україні зараз як ніколи важливо мобілізувати всі сили та активно взаємодіяти з Європою.
Про можливість закінчення війни, виклики для Кремля, політику США щодо Гренландії та майбутнє України – розповів аналітик з нацбезпеки США та зовнішньої політики Марк Тот в інтерв’ю для 24 Канала.
Реально ли закончить войну в 2026 году?
Якого року ми входимо? Чи стане він переломним у російській війні проти України чи, швидше, буде продовженням того самого?
Мій головний прогноз на 2026 рік такий: вже цілком очевидно, що ми живемо у світі без правил, і це, як на мене, вплине на багато процесів протягом наступних 12 місяців.
Колишні правила зникли – Путін почав руйнувати їх у 2022 році, коли вторгся до вашої країни. Китай фактично погоджується з цим і також прагне відкинути ці правила, щоб мати можливість загрожувати філіппінському судноплавству, оточувати Тайвань і посилати Тайбею (столиця Китаю в Тайвані – 24 Канал) сигнал, що вони знову мають стати частиною Китаю.
І я думаю, що саме у такому світі Україні доведеться боротися. Нині просто не існує традиційних правил, які б могли захистити Україну. І Путін це добре розуміє. Те, як він збирається вести цю боротьбу, – і надалі намагатись діяти на глобальному рівні, а також просто утримувати позиції в Україні доти, доки його економіка та армія не зможуть відновитись.
На жаль, я не прогнозую світу у 2026 році. Однак, знову ж таки, моя загальна оцінка є такою: якщо подивитися на становище в цілому, сьогодні ми живемо у світі без правил. Ми вкотре побачили це на прикладі Венесуели.
Интервью с аналитиком по нацбезопасности и внешней политике: смотрите видео
The Sunday Times написали, що цього року ставки для Путіна як ніколи високі. То наскільки вразлива Росія зараз? Чи дійсно у Путіна вичерпуються варіанти, чи він і далі вірить, що час на його боці?
Путін живе в дещо іншій реальності. Я думаю, чи він не хоче дивитися правді в очі, чи просто її не помічає, чи його генерали йому брешуть – але він не розуміє, що на фронті становище практично завмерло. Так, росіяни просуваються, але дуже повільно.
Якщо подивитися на російську економіку в цілому, особливо на той двигун, який живить її військову машину, то видно, що вона наближається до точки стагнації. У 2021 році зростання ВВП становило 5,9%. 2025 року він знизився до 0,6%. Фактично все завмирає. Інфляція залишається високою – близько 8%, а відсоткові ставки сягають 16%.
Зараз у Росії спостерігається дефіцит робочої сили, незважаючи на те, що рівень безробіття є історично низьким. Вони не здатні розвивати свою економіку. Це видно і з конкретних цифр, щойно оприлюднених щодо їхніх оборонних витрат. Вони майже досягли межі. Зростання на 2026 рік не передбачене – так само як і було у 2025 році.
Тобто економічно вони у біді, а їхнє найбільше джерело валюти для фінансування – нафта. Україна чудово справляється з тим, щоб зменшити її надходження на 25%. Вони прогнозували 138 мільярдів доларів від нафти. Тепер отримають лише 106 мільярдів, тому їхній вплив обмежений.
Путін стикається з “м’ясорубкою”, якою є його власна економіка. Думаю, він зможе це пережити. Я не вважаю, що Росія розпадеться, але не впевнений, що він здатний збільшувати війну більше, ніж зараз.
На мою думку, 2026 рік, якщо він продовжить війну, стане роком очікування – поки його економіка та нестача людей не будуть подолані, якщо, звичайно, вони взагалі здатні це подолати. Я не певен.
Могут ли россияне восстать против власти в Кремле?
А наскільки реальний цей тиск на Путіна? Чи вважаєте ви, що його справді непокоїть негативна реакція всередині Росії?
Путін неодноразово виживав навіть тоді, коли в Росії існував очевидний сильний опір. Ми бачили це ще на початку з Євгеном Пригожиним, коли він намагався вести свої воєнізовані угруповання з Ростова до Москви і зазнав поразки – швидше за все Путін усунув його через авіакатастрофу. Він пережив це. Якщо говорити про реальне та серйозне внутрішнє повстання, це, мабуть, була остання справжня можливість.
Зараз я не думаю, що це станеться. Путін зміцнив свою владу. На мій погляд, олігархи змушені брати участь у цьому – хочуть вони того чи ні, а силовики, як і раніше, тримають усе під контролем. Основна проблема в тому, що хоче більшого на фронті, але його економіка не витримує. Це його найбільша загроза. Диктатури гинуть важко – вони просто не зникають.
Ми бачили це на прикладі нацистської Німеччини, і ми бачимо це зараз із Путіним, який тримається у цій війні, хоча вона завдала шкоди його економіці.
Він має один останній козир – історично російські запозичення нижче, ніж більшість західних країн. Він може виграти час, особливо якщо Китай чи хтось інший йому допоможе.
Не думаю, що його економіка розпадеться, але вона не зможе розширюватися. Він опинився в безвиході.
Як Путін зганьбився перед Трампом?
Путін намагався звинуватити Україну в атаці на його резиденцію. А лише кілька днів тому Трамп заявив, що не вірить у це. Якою є ваша думка про цю ситуацію і про те, що врешті-решт Трамп не повірив словам російського диктатора?
Це великий конфуз для Путіна. Є старе комедійне шоу в США під назвою “Три підігравачі”, і Путін, його генерали та радники, які підштовхували його грати в цю гру, усі виглядали як персонажі з цього шоу. Вони справді виглядали безглуздо.
США, звичайно, мають найкращі розвідувальні можливості у світі. У нас понад 200 військових супутників. Ми можемо відстежувати все і точно визначати мету.
Із самого початку було зрозуміло, що українці не атакували його резиденцію на Валдаї. Він намагається повторити це, як тоді, коли вперше намагався перехопити Tomahawks – просто думаючи, що може взяти хитрістю. Спочатку Трамп купився на це і зробив кілька заяв після того, що він незадоволений і злий. Але тільки-но розвідка повідомила, що нічого такого не було, все обернулося проти Путіна.
Тоді Трамп на борту свого літака заявив: “Ми вам не віримо”. І Путін виглядає дурнем. Росіяни намагаються стверджувати, що ми просто ще не передали потрібну інформацію, але вони не зможуть обдурити розвідку США. Це брехня. Це завжди була брехня. Тому Зеленський правильно вчинив, сказавши про це одразу.
Як операція США у Венесуелі вплине на Росію?
Що ситуація у Венесуелі означає для Росії? І чи бачите ви, що зараз Москва послаблює свої позиції у Латинській Америці?
Тут є шанс для Заходу, адже Венесуела була важлива не лише для Росії, а й для “Роснафти” – їхньої нафтової компанії, яка могла укладати угоди, щоб поповнити економіку через співпрацю з нафтовою індустрією Венесуели.
Це не тільки через те, що Китай, купуючи близько 80% венесуельської нафти, може отримати вигоду, а й через такі країни, як Куба, які, на думку деяких, фактично контролюють Венесуелу. У країні перебуває близько 30 тисяч кубинських солдатів, які підтримують режим Ніколаса Мадуро. Наразі Делсі Родрігес виконує функції тимчасового президента. Потім Іран є ще одним союзником, і тут простежується закономірність.
Довідка. США провели операцію у Венесуелі та захопили президента країни Ніколаса Мадуро. Іран та Росія залишаються союзниками венесуельського диктатора. Тому вони жорстко засудили дії США та вимагають провести термінове засідання Ради Безпеки ООН щодо ситуації у Венесуелі.
Усі вони є союзниками Путіна, які дозволяють йому продовжувати війну з Україною. Крім того, Іран допомагав фінансувати партію “Хезболлу” через незаконну наркоторгівлю та транспортування нафти через тіньовий флот, яка надходила до Лівану.
Багато там починає руйнуватися. Іран та Китай постраждали від цього, постраждали й нафтові інтереси Росії. Куба теж може зазнати втрат. Тож із цього безумства можуть виникнути позитивні моменти.
Проте головне питання залишається: як на все це вплинути, адже зараз у Венесуелі немає американських військ. Блокади та санкції продовжуються, але якщо ви хочете змінити ситуацію раз і назавжди, потрібен якийсь план, щоб перейти від того, де ми зараз, до Венесуели, яка більше не перебуває під контролем Китаю та Росії.
Поки що цього не видно, і люди на Капітолійському пагорбі вчора казали, що також цього не бачать. Ми бачимо потенціал, але як його реалізувати? Трамп має це прояснити. Час покаже.
А як це може реально вплинути і на які наслідки призвести в контексті російської війни проти України?
Це потенційно добре, тому що доходи Росії від нафти вже впали на 25%. Якщо взяти інші джерела доходу – “Роснефть” та “Лукойл” – у них великі контракти у Венесуелі, що ще більше знижує прибуток Росії. Цього року, ймовірно, йдеться про дві війни: є боротьба на полі бою, яку хоробро ведуть ваші земляки, і є економічна боротьба, яку Росія не може виграти. Вони просто тримаються на плаву. Це ускладнює завдання, оскільки забирає ключового партнера.
Минулий рік був не найкращим для Путіна. Він програв, коли Башар Асад покинув Сирію. Тепер Мадуро опинився у скрутному становищі, а Іран – на межі. Ще один ключовий союзник Путіна з “осі зла” отримує сигнали від Трампа, що, можливо, станеться з верховною аятолою Алі Хаменеї – що він може прокинутися і побачити, як спецвійська США його затримують.
Це великий плюс для України на полі бою, бо тепер Путін має про що ще турбуватися. Ідуть різні процеси. Його глобальна війна, і хоч він намагається завадити прогресу України, це йому не вдається. Я вважаю, що добре, якщо російський вплив у Венесуелі буде усунено.
Деякі журналісти та експерти побоюються, що Росія може використати цю ситуацію для виправдання своїх майбутніх дій, як вони зазвичай роблять. Чи є у вас побоювання з цього приводу?
Це пастка. На перший погляд це виглядає як аргумент для виправдання всього. Однак я сказав би, що якщо подивитися на ситуацію в цілому, Путін вже виправдовує свої дії. Це нічого не змінює – він уже вторгся до вашої країни. Китай, з іншого боку, вже загрожує Тайваню. Вони 6 разів блокували цю країну з початку війни в Україні у різний спосіб.
Їм не потрібні виправдання. Вони сприймуть це як дипломатичну перемогу та скажуть: “Слухайте, Трамп це робить”. Але я заперечив би тим, хто вважає, що це сигнал для Китаю та Росії. Ні, це не так, тому що вони діють так, ніби цей сигнал існує з 24 лютого 2022 року.
Люди мають звертати увагу на дії, а не на слова. Дії Китаю та Росії свідчать, що їм байдуже. Добре, що Трамп дав їм піар-перемогу, але це не зупинило їх спочатку і не зупинить надалі.
До яких жахливих наслідків може спричинити бажання Трампа Гренландією?
Прем’єр-міністр Данії вважає, що Трамп серйозно ставиться до ситуації із Гренландією. Чи це стратегічна загроза для країни і як це може вплинути, можливо, навіть на європейських союзників США?
Гренландія є життєво важливою для безпеки США. Я не згоден. Військове захоплення Гренландії виключено. Це не те, чим США повинні займатися, особливо з огляду на те, що Гренландія належить іншому союзнику з НАТО. Це не повинно ставити під сумнів.
Однак глобальне потепління відкриває північний морський шлях, з’являються нові ризики, особливо в контексті арктичних досліджень, що робить ці північні проходи небезпечнішими для США, які мають бути здатними їх захищати. Тільки Трамп знає це, напевно, але я вважаю, що багато з цього – перебільшення.
Цікаво! На тлі заяв Трампа Європа посилює свій вплив у Гренландії, надсилаючи туди свої війська. Тим часом у Білому домі заявили, що це не змінить планів Трампа.
Він схильний створювати тиск, щоб мати важелі впливу переговорах. Він намагається укласти таку угоду, як у нас із іншими країнами, де ми допомагали б захищати Гренландію на договірній основі, що дало б нам додаткові права, але без прав власності.
Але це також має реальний вплив, тому що президент Зеленський зустрічався у Парижі з десятками інших європейських лідерів, щоб обговорити угоду про колективну безпеку. І ось Трамп, спираючись на коментарі прем’єр-міністра Данії Метте Фредеріксена, руйнує ще одну колективну структуру НАТО, загрожуючи її території.
Є пастка, яка, на мою думку, не грає на користь іміджу Трампа, і йому потрібно зрозуміти, що якщо він хоче, щоб мирний план просувався, якщо він хоче отримати ці гарантії безпеки, щоб Україна могла рухатися вперед і, можливо, змусити Путіна підписати їх, то все зводиться до гарантій безпеки. І ці гарантії працюють лише за умови колективної оборони.
Отже, він може виступати за колективну оборону Європи з одного боку, та був підривати цю колективну оборону, намагаючись позбавити Гренландію суверенітету від Данії. Це не має сенсу. Але, на мою думку, річ у важелі тиску. Він має рацію, роблячи це на геостратегічному рівні. Гренландія важлива, але він помиляється у тому, як робить це.
Які гарантії безпеки будуть для України найкращими?
Ви згадали встречу в Париже з європейськими лідерами, президентом України та вашим спецпосланцем. Чи очікуєте реальних результатів – гарантій безпеки для України чи розміщення західних військ після припинення вогню?
З огляду на дії Трампа Гренландією, я вважаю, що особливо важливо, щоб Україна сприймала ці переговори про гарантії безпеки так: Європа, що ви реально збираєтеся робити для нас? Недостатньо просто посилатися на Будапештський меморандум чи Мінські домовленості та говорити, що надаєте гарантії безпеки – вони повинні мати суттєву основу.
На мою думку, це означає європейські війська в Україні. Потрібен бар’єр вздовж демілітаризованої зони. Вони не можуть перебувати за кордоном, бо якщо ці гарантії безпеки існують, а сили знаходяться в інших країнах, скільки часу їм знадобиться, щоб відреагувати? Яку відповідь вони зможуть дати на будь-які майбутні дії Росії, наприклад, на вторгнення до вашої країни? І яка політична боротьба для цього потрібна?
Якщо США зрештою підтримають усе це, чи схвалив Сенат щось із цього? Чи сіра зона, яку Сенат ще не затвердив, і президент США міг би сказати: “Ми цього не робимо”? Тому Україна, і особливо Зеленський, має сказати, що якщо НАТО не є основою цього, то Європа має бути основою.
Я вважаю, що це має містити війська на землі. Також потрібна Коаліція охочих, які допомагатимуть патрулювати небо України. Європі слід думати про власні супутникові можливості контролю російської діяльності. Зараз вони залежать від супутників США, і мають лише 2 власні. Цього недостатньо, щоби виявляти загрози, адже російські війська можуть переміщатися.
На місці Зеленського я прямо сказав би Європі, що нам потрібні реальні, відчутні гарантії. Це не може бути красива, але порожня угода. Україна не може дозволити собі треті “гарантії безпеки”, які не спрацювали після Будапешта та Мінська. І це мій найбільший страх, що замість дійових рішень ми знову отримаємо щось формальне та неефективне.
Читають зараз: Росіяни готуються до нових масованих ударів, звертайте увагу на тривоги, – Зеленський