Азія: В Індонезії серед бідності, поліцейського насильства та зловживання владою зростає опір

Чемна демократія, жорстока реальність В Індонезії серед бідності, поліцейського насильства та зловживання владою зростає опір, який виливається у жорстокі протести

Getty images
Президент Прабово бореться з протестним рухом, який становить загрозу для його влади

25 серпня 2025 року у низці міст, а саме у Джакарті, Сурабаї, Бандунзі, Джокьякарті, Понтіанаку та Макассарі, розпочалися масові протести. Їхньою причиною стала заява про збільшення депутатських надбавок, зокрема певних доплат, сума яких після цього дорівнювала б декільком мінімальним зарплатам. 28 серпня поліцейський автомобіль збив на смерть мотоцикліста Аффана Курніявана, і протести, в яких брали участь переважно школярі та студенти, а також робітничий клас та багато працівників неформального сектору, набули ще більшого розмаху. Невдоволення, що накопичилося за багато місяців, вилилося в багатоденні заворушення, які шокували навіть політичну еліту Джакарти.

Протестний рух сповнив вулиці невизначеним почуттям гніву та розчарування. Цього року тисячі індонезійців втратили роботу, зокрема у текстильній промисловості, через закриття підприємств, сотні тисяч працівників не мають стабільної зайнятості, а школярі та студенти побоюються за своє професійне майбутнє через скорочення бюджетних видатків. На додаток до цього зростає вартість життя та податки. Поліція відреагувала на демонстрації жорстко: понад 3300 людей було затримано, понад 1000 отримали поранення, а десять людей загинуло.

Особливо примітно, що під час заворушень мародери змогли без спротиву з боку сил безпеки проникнути до будинків кількох депутатів, а також міністра фінансів Шрі Муляні. Крім того, цілеспрямовані підпали в деяких випадках були здійснені напрочуд професійно. Тому досі ходять конспірологічні чутки про нібито організаторів протестів, аж до домислів про зарубіжні темні сили. Найчастіше, однак, говорять про конкретні інтереси поліції та військових, що особливо актуально на тлі суперництва між президентом Прабово Субіанто та його попередником Джоко Відодо. Незважаючи на ці певною мірою крамольні припущення, слід пам'ятати, що причиною протестів стало масове обурення зловживанням владою та розкішним способом життя відірваної від реальності олігархії, включаючи військове та поліцейське керівництво, а також підприємців, бюрократів та політиків.

Протести були направлені проти уряду президента Прабово Субіанто та партійного картелю, який його підтримує

Прабово та начальник поліції пообіцяли швидко розслідувати загибель Аффана Курніявана. Також президент оголосив про зменшення депутатських надбавок. Деякі політики, серед них речник парламенту, вибачилися і пообіцяли виправитися. На початку вересня представники протестного руху нарешті передали парламенту список із 17 короткострокових та 8 довгострокових вимог. Наприклад, безпосередньо до президента звертаються з вимогами вивести військових із цивільних районів, не притягувати демонстрантів до кримінальної відповідальності та розпочати розслідування загибелі Аффана Курніявана, а також інших жертв насильства з боку держави. Парламент має заморозити надбавки до зарплат депутатів, розслідувати проблемну поведінку окремих своїх членів та за необхідності залучити антикорупційне бюро. Від поліції вимагають звільнити всіх затриманих демонстрантів, дотримуватись у майбутньому загальноприйнятих стандартів деескалації та карати за порушення прав людини.

Протести були спрямовані проти уряду президента Прабово Субіанто та партійного картелю, який його підтримує. Прабово Субіанто був обраний президентом Індонезії у лютому 2024 року, у жовтні він обійняв посаду. Свого часу він став одним із найвпливовіших генералів ще за диктатури Сухарто, так званому Новому порядку (1966-1998). Тоді він був зятем Сухарто та керівником спеціальних підрозділів і вже мав погану репутацію. Правозахисники звинувачували його у злочинах, зокрема в окупованому тоді Індонезією Східному Тиморі, а також у викраденні та ймовірному вбивстві студентів-активістів у 1998 році. Того ж року Прабова з ганьбою звільнили з армії, і кілька наступних років він провів у вигнанні в Йорданії, готуючи свій політичний зліт в Індонезії. У 2014 та 2019 роках він програв Джоко Відодо на сильно поляризованих президентських виборах, на яких виступав як правий популіст і не гребував підтримкою ісламістських сил. Тому його розворот на 180 градусів після виборів у 2019 році, коли він прийняв пропозицію Джоко Відодо обійняти посаду міністра оборони, став повною несподіванкою. Джоко Відодо навіть підтримав Прабово під час виборчої кампанії 2023-2024 років і зумів схилити на бік Прабова свого сина Гібрана – за активної допомоги Конституційного суду, який останнім часом знизив віковий ценз для кандидатів у віце-президенти.

У парламенті зараз представлено вісім партій, але жодної справді опозиційної. Мегаваті Сукарнопутрі, голова Демократичної партії Індонезії (PDI-P), яка має найбільшу кількість депутатів у парламенті, навіть заявила, що у президентській системі влади опозиції не існує в принципі. Такий підхід повністю відповідає концепції демократії Прабово, який прагне Demokrasi santun, тобто «ввічливої демократії», посилаючись при цьому на нібито споконвічно індонезійську консенсусну і зрештою патерналістську культуру прийняття рішень.

Теми та напрямки публічних дискусій часто визначають фейкові новини, оплачувані інфлюєнсери, а також ботоферми, які підігрівають певні настрої

В Індонезії існує дивний контраст між парламентом, де майже не ведуться дебати і немає чіткого кордону між урядом та опозицією, і політично активною громадськістю, яка обговорює всі можливі теми у соцмережах, а також у численних дискусійних телепрограмах. Політична еліта ізолює себе від зовнішнього світу, тон дискусій підвищується лише зрідка під час прямих виборів, особливо президентських. Тоді політики та суспільство можуть на кілька тижнів опинитися у стані надзвичайно сильної поляризації, як було у 2014 та 2019 роках під впливом ісламістів та правопопулістів. Теми та напрями публічних дискусій часто визначають фейкові новини, оплачувані інфлюєнсери, а також ботоферми, які підігрівають певні настрої. Разом з agents provocateurs і поліцейськими або військовими в цивільному одязі вони можуть ініціювати протести або провокувати ескалацію, що вже неодноразово відбувалося.

Після майже року при владі уряд Прабово асоціюється з розширенням повноважень військових далеко в громадянську сферу, що нагадує критикам про сумнозвісну «подвійну функцію» (dwifungsi) Нового порядку за часів Сухарто. Тоді доктрина dwifungsi легітимізувала військову диктатуру та всюдисутність збройних сил, завдяки чому військові могли одночасно виконувати політичні завдання та завдання безпеки. Зараз Прабово, схоже, хоче принаймні частково відновити Новий порядок, про що свідчить спроба переписати новітню історію Індонезії за допомогою спеціальної комісії. Прабово прагне обмеженої демократії на чолі з сильним лідером (собою), у якій політика та управління орієнтуються на військові моделі поведінки. Приватний сектор економіки зі слабкими профспілками та обмеженими екологічними та соціальними вимогами має доповнюватись державно-капіталістичним сектором, який просуває престижні проекти. Приклад – суперечлива (бо надзвичайно дорога і малоцільова) програма безкоштовного харчування для школярів, які годують матерів та вагітних, яка в майбутньому має охопити 83 млн осіб. Також Прабово хоче створити кооперативи у понад 80 тис. індонезійських сіл. Усі ці програми обтяжують державний бюджет, що вже призвело до значних бюджетних скорочень у багатьох сферах, за винятком оборонного бюджету, який значно зріс. Крім того, було створено державний фонд Danantara, який має управляти активами на суму $900 млрд. Отже, можна припустити, що проекти та величезний державний фонд Прабово мають бути механізмом патронажу.

Загалом регрес виборчої демократії, очевидний ще з 2010-х років, продовжується та прискорюється. Всі ці роки можливості громадянського суспільства обмежуються, наприклад, законом про електронну інформацію та транзакції. У 2026 році набуде чинності новий кримінальний кодекс, а цього року парламент переглянув закон про збройні сили. Попереду ще перегляд закону про поліцію та кримінально-процесуальний кодекс. Все це разом може посилити позиції силовиків та особисто Прабово. Політичні оглядачі побоюються, що колись він скористається своєю надзвичайною владою, щоб оголосити військовий стан і розпочати нову фазу автократії.

За цим посиланням стаття відкриється без VPN

Sourse: www.ipg-journal.io

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *