Коротка версія новини
- На Вовчанському напрямку тривають спроби противника обійти місто і вклинитися у міську забудову.
- Ситуація на напрямку Липці – Слобожанське показує зупинку темпів “великого російського наступу на Харків”.
- Противник не має достатньо сил і засобів для відкриття нових фронтів у Харківській області.
Автор публікації
Костянтин Машовець
На Харківському напрямку наступає досить цікава фаза “великого російського наступу”.
Ефект біля Бугруватки у росіян такий собі
На Вовчанському напрямку ситуація залишається достатньо складною. Будь-які твердження про нібито її “повну стабілізацію” явно передчасні.
На цьому напрямку сили й засоби противника, переважно зі складу 1-ї та 47-ї танкових дивізій 1-ї танкової армії, продовжують свої одночасні спроби обійти Вовчанськ із заходу, діючи по дирекції Огірцеве – Бугруватка, вздовж правого берега Сіверського Донця, так і безпосередньо у напрямку самого міста з боку сіл Гатище та Плетенівка. Це район місцевого м’ясокомбінату та старого аеродрому.
Основна мета противника – максимально глибоко вклинитись у міську забудову й закріпитися там.
Стосовно Бугруватки, то очевидно, що противник намагається вийти у район мостового переходу через Сіверський Донець в районі Приліпки й взяти ділянку дороги з боку Стариці на Вовчанськ під свій повний контроль.
Також очевидно, що ефект від таких дій противника в районі Бугруватки може бути лише опосередкований. Адже противнику не вдалося просунутись на протилежному (лівому) березі Сіверського Донця у напрямку Гатище – Синельникове і якось заблокувати основну комунікацію до Вовчанська в районі Цегельного.
Тому командування ЗСУ в цьому районі має можливість маневрувати своїми силами й засобами, проводити повноцінне матеріально-технічне забезпечення частин та підрозділів, які тут розгорнуті та діють, і відповідно – забезпечити противнику суттєве ускладнення щодо його спроб увірватися до Вовчанська.
Де у ворога темпи впали майже до нуля
Тепер щодо другої ділянки. Напрямок на села Липці – Слобожанське.
Після того, як ЗСУ утримали Зелене і на цьому напрямку відбулось звуження смуги дії 18-ї мотострілецької дивізії противника “природнім” шляхом, її передові підрозділи були вимушені зупинитися, на рубежі Глибоке – Лук’янці.
Судячи зі всього, обидва населені пункти зайняті передовими підрозділами росіян, але їх подальше просування зупинене. Це попри той факт, що російське командування отримало можливість ущільнити бойові порядки своїх передових підрозділів завдяки звуженню смуги дії цього з’єднання.
Тобто на цій ділянці “великого російського наступу на Харків” його темпи впали майже до нуля, що цілком показово.
Очевидно, що це трапилось явно не через якісь об’єктивні причини, а через цілком суб’єктивні – рівень боєздатності наступальних передових підрозділів 18-ї МСД та 7-го окремого мотострілецького полку впав до критичного рівня.
Це трапилось через прості причини – втрату та відсутність значних резервів на цьому напрямку, які могли б відновити здатність цієї тактичної групи противника продовжувати наступ високої інтенсивності.
Звісно, ворог може їх звідкись притягнути сюди й спробувати відновити штурмові дії на цьому напрямку. Щобільше, формально, вони у нього є, але якщо подивитись уважніше, то це питання стає дискусійним.
Справа ось в чому, для нарощування зусиль саме на цьому напрямку противник може скористатися підрозділами 30-го та 41-го мотострілецьких полків 72-ї мотострілецької дивізії, а також підрозділами 128-ї окремої мотострілецької бригади зі складу 44-го армійського корпусу.
Але в такому разі його командуванню доведеться зробити вибір між Вовчанськом й гіпотетичним рейдом на територію Сумської області, про який нам розповів генерал Буданов.
Адже свого часу переміщення цих сил й засобів противника до складу військ угрупування “Північ” здійснювалось із прицілом на використання їх у слушний для противника момент саме на головному напрямку.
Станом на зараз, це явно Вовчанський напрямок, а не Липці й тим більше не Суми.
Росіяни не зможуть наступати ще й на Сумщині
Щобільше, гіпотетичний рейд на Сумщину також вимагатиме певних сил і засобів противника, зведених у якусь тактичну групу. Якщо він передбачається у реальності, то принаймні її частину складатимуть зазначені сили й засоби росіян.
Тоді з усією гостротою перед командуванням ворожого УВ “Північ” постане одне просте питання – а чим тоді брати Вовчанськ? Причому їм же треба якомога швидше. Кожна доба затягування із повноцінним штурмом Вовчанська суттєво знижує шанси на його взяття російськими військами.
По суті, зараз значну частину сил і засобів, які використовує противник на Вовчанському напрямку, складають “орендовані” в УВ “Захід” підрозділи. Прикметно, що одночасно з активізацією противника на Вовчанському напрямку, він не перейшов до такої ж по масштабу та рівню інтенсивності активізації на Куп’янському напрямку. Очевидно, через цю саму “оренду”.
Я дуже сумніваюся, що противник і надалі продовжить відкривати нові фронти й розширювати смугу дій своїх військ у Харківській області. В нього для цього, як виявляється, просто не вистачає сил й засобів. Точніше – не вистачає на все й зразу.
Все, що світить ворогу, – “солянка” з різних підрозділів
Я думаю, відбудеться зовсім інший, зворотний процес – противник сконцентрується на районі Вовчанська і саме там пустить в дію основний обсяг тих небагатьох резервів, які у нього тут зосереджені. Цілком можливо, йому вдасться притягнути ще щось з Куп’янського напрямку.
Але росіянам варто пам’ятати, що багатостраждальна Синьківка сама по собі “не візьметься”, й щоб прорватися до Степової Новоселівки чи у Піщане, їм також потрібні якісь боєздатні сили та засоби. Обмін військами між УВ “Північ” та УВ “Захід” явно цьому не сприяє, особливо, у часовому вимірі, що само по собі, є для противника важливим фактором.
Навіть якщо допустити, що росіяни спробують притягнути сюди ще щось з інших операційних напрямків, то це займе купу часу, якого у командування УВ “Північ” практично обмаль.
Та й загалом вільних сил і засобів у форматі “полк – бригада”, особливо у більш-менш боєздатному стані, які можна було б “безболісно” віддати УВ “Північ”, зараз у жодного російського угрупування військ просто немає.
Звісно, якусь “солянку” з окремих батальйонів противник може зібрати, але знову ж-таки на це потрібні час та переважно припинення наступальних дій на тих напрямках, з яких будуть “виймати” ці боєздатні батальйони.
Источник: www.24tv.ua
