Домовленості щодо транзиту газу між Україною і Росією викликають питання в експертів як у Києві, так і в Москві.
Угода між Україною і Росією запобігла новій газовій війні, але залишила багато питань щодо утримання домовленостей. Ще не підписаний контракт критикують експерти як в Україні, так і в Росії. Тим часом переговори щодо газу тривають у Відні. Корреспондент.net розповідає подробиці.
Чому газові переговори ще тривають
У Берліні 20 грудня, за підсумками тривалих переговорів і напружених газових консультацій між Україною і Росією за участю Єврокомісії, була досягнута домовленість про продовження транзиту газу після 1 січня 2020 року протягом п’яти років.
Деталі стали відомі на наступний день. Так, Нафтогаз домігся зобов’язань з боку Газпрому про оплату потужності української газотранспортної системи в обсязі 65 мільярдів кубометрів у 2020 році і 40 мільярдів кубометрів у наступні чотири роки.
Крім того російська компанія до 29 грудня повинна виплатити Нафтогазу 2,9 мільярда доларів, за рішенням Стокгольмського арбітражу, з урахуванням пені, при цьому сторони відкличуть усі позови одна до іншої за контрактами на транзит і поставку газу від 2009 року.
Тільки після виконання цих умов має бути підписана угода між Оператором ГТС України і Газпромом про транзит газу строком на п’ять років; а також між Нафтогазом і Газпромом на бронювання потужностей ГТС.
Головні світові події 2019 року
Загальний обсяг поставок палива повинен скласти не менше 225 мільярдів кубометрів. У контракті буде закріплено фіксований тариф на прокачування газу, проте він не розкривається. Голова Міненерго України Олексій Оржель сказав, що він буде вищий від поточного рівня, оскільки обсяг транзиту впаде.
Однак, Україна втрачає статус головної транзитної країни для Росії і стає в один ряд з Польщею і Туреччиною. Газпром, при цьому, отримав можливість наростити експорт газу в Європу в найближчі роки, не беручи занадто обтяжливих довгострокових зобов’язань.
26 грудня у Відні розпочалися переговори щодо раніше досягнутої угоди. Як пояснив виконавчий директор Нафтогазу Юрій Вітренко, у Відні остаточно узгодять умови контракту. Він уточнив, що сторони мають власні варіанти документів і представники паливних компаній обговорять спільний варіант.
Прем’єр-міністр Олексій Гончарук на наступний день сказав, що переговори триватимуть “ще день-два”. У Нафтогазі, у свою чергу, додали, що підсумкова угода по транзиту газу ще не досягнута.
Компромісна угода: хто втратив більше
Досягнута угода стала компромісною для обох сторін: Україна хотіла контракт на десять років, а Росія лише на один рік, оскільки у 2020 році планується запуск газопроводу Північний потік-2, який буде постачати російський газ до Євросоюзу безпосередньо, без участі української сторони.
Оскільки новий контракт буде компромісом, тобто до кінця нікого не влаштовує, то в експертів виникли питання до всіх сторін. Коммерсантъ пише, що російські офіційні особи намагаються запевнити, що нова угода – розумний компроміс, але просочувані деталі показують інше.
По-перше, віддали три мільярди боргу, хоча обіцяли нічого не платити. По-друге, обдуривши загальні очікування, не почали грати на нервах вентилем до останньої хвилини 31 грудня. По-третє, підписали довгостроковий контракт. По-четверте, за непідтвердженою, але вірогідною, інформацією, Газпром платитиме за транзит вдвічі більше, ніж раніше.
Опитані DW російські фахівці впевнені, що підписання такої угоди було неминучим, незважаючи на заяви Москви про непотрібність української ГТС.
“Так, час від часу з найвищих вуст проскакували такі твердження. Але це фігура мовлення. Навіть при найвищому завантаженні Північного потоку-2 і Турецького потоку поставки через Україну Росії потрібні”, – заявив начальник аналітичного відділу інвесткомпанії Церіх Кепітал Менеджмент Микола Подлевських.
З економічної точки зору, у виграші опинилися всі, незважаючи на необхідність Газпрому виконати рішення Стокгольмського арбітражу, вважає DW.
“Газпром був готовий до виконання рішення суду. Ця поразка не для нього, а для тих, хто мав намір чинити опір цьому рішенню, тобто для президента Путіна. Він психологічно неготовий був погодитися з цим рішенням і розглядав це як поразку Росії. Але довелося погодитися”, – заявив партнер консалтингової компанії RusEnergy Михайло Крутіхін.
На його думку, в цілому, умови транзитного договору говорять про те, що переговорні позиції України були сильнішими, однак, і для Газпрому плюс полягає в тому, що “він знову отримав ринок, на який відправлятиме газ”.
Однак, президент київського Центру глобалістики Стратегія ХХІ Михайло Гончар більш скептичний. Головним недоліком цього документа він вважає той факт, що Москві вдалося забезпечити “політичний каркас” газових відносин між комерційними компаніями двох країн.
США проти Північного потоку-2. наслідки санкцій
“Саме ці переговори на урядовому рівні в Берліні і в Мінську, нинішні зустрічі у Відні стали політичним втручанням в успішний переговорний процес бізнес-структур, де Україна мала більш міцні позиції, ніж Газпром. Це призвело до того, що ми отримали менше, ніж могли отримати”, – вважає Гончар.
На його думку, у позову на 12 мільярдів доларів, від якого відмовився Нафтогаз, були хороші перспективи на судове задоволення.
Українські експерти також висловлюють побоювання щодо певної частини тарифу. 23 грудня російський віце-прем’єр Дмитро Козак заявив, що тариф залишиться на прийнятному для Росії рівні і “гуманним”.
“Ризики, пов’язані з тарифним регулюванням на транспортування газу, ризики пов’язані зі зміною законодавства, – це будуть ризики Нафтогазу або виграш у разі, якщо на українській стороні, відповідно до законодавства України, яке тепер має відповідати нормам ЄС, будуть встановлені низькі тарифи на транспортування газу”, – сказав Козак.
Керівник київського Центру досліджень енергетики Олександр Харченко каже, що Росія ще може відмовитися підписати контракт, оскільки останній фактор стримування – санкції США проти Північного потоку-2 – уже реалізований.
Источник: www.ua.korrespondent.net
