Смерть легенди: яким ми знали оскароносного композитора Енніо Морріконе, що змінив звучання кіно
Він працював із відомими режисерами Європи та США.
Людина, що змінила звучання кіно: в Італії у віці 91 року помер оскароносний композитор Енніо Морріконе. За свою кар'єру Морріконе написав саундтреки до більш як чотирьох сотень кінострічок, які люблять в усьому світі.
Він працював із відомими режисерами Європи та США, однак, так і не спромігся вивчити англійську. Про чоловіка, чиї мелодії ви не могли не чути, йдеться в сюжеті ТСН. 19:30.
Одна з мелодій Морріконе стала символом вестернів. Ковбойська стрічка 1964-го року з Клінтом Іствудом визнана одним із наймасштабніших та найвідоміших фільмів цього жанру, і принесла славу своїм творцям.
“Я не думав, що це був вестерн у класичному розумінні. Я думав, що це буде більше як історичний фільм – якщо говорити про певний період в американській історії”, – розповів Морріконе.
Писати музику для вестернів Енніо Морріконе почав після 30 років. До того уродженець Рима здобув класичну музичну освіту, грав в ансамблі та писав музику для театру, радіо і телешоу. У ковбойські фільми його запросив однокласник, режисер Серджо Леоне. Утім, Морріконе завжди наголошував, що не любить, коли його вважають спеціалістом саме цього жанру.
Із кінця шістдесятих він почав працювати з відомими режисерами Європи, а згодом і Голлівуду. Саме його мелодії звучать у стрічках Бернардо Бертолуччі, Романа Поланські, Олівера Стоуна та Квентіна Тарантіно.
“Я не описую картини своєю музикою. Ключовим у знаковій стрічці є те, що музика говорить те, що не сказано, і те, чого ти не можеш побачити”, – зазначав композитор.
Його кілька разів номінували на “Оскар”, утім, першу золоту статуетку дали лише у 2007 році – за видатний внесок у кінематограф. Того ж року його прихильники – знамениті музиканти – Селін Діон, Брюс Спрінґстін, Андреа Бочеллі і гурт “Металліка” – випустили альбом, де виконали мелодії кумира. Другий “Оскар” він отримав у 2018-му – за музику до стрічки Квентіна Тарантіно “Мерзенна вісімка”. Утім, попри успіх і славу, Морріконе твердив, що “натхнення не існує”, замість нього ключовими називав дисципліну та цікавість.
“Я зазвичай приносив папір і лишав на столику біля ліжка – кілька розлінованих аркушів чи просто порожніх – аби я міг записати ідею, яка може виникнути вночі. Ідеї можуть приходити і випадково, інколи в машині”, – ділився Морріконе.
Він не переїхав до Голлівуду, хоча там йому пропонували безкоштовне житло, і за довге життя так і не спромігся вивчити англійську. Помер Морріконе в рідній Італії від ускладнень після падіння та перелому стегна. Похорон його родина – в композитора четверо дітей – хоче зробити приватним.