Задимлення, спричинене лісовими пожежами в Індонезії, поширилося на Сінгапур та Малайзію.
Задимлення, що виходить з лісових пожеж в індонезійських регіонах Калімантан, Папуа та Суматра, не знає кордонів. Переносиме вітрами до сусідніх Сінгапуру та Малайзії, токсичний смог останніми тижнями негативно впливає на населення по всьому морському південно-східному регіоні Азії, спричиняючи респіраторні захворювання та головний біль.
Це також створює для урядів країн регіону інший тип головного болю – розриваючись між наростаючим розчаруванням громадян та ризиком зіпсувати дипломатичні стосунки з Індонезією.
«Люди ситі цим по горло, вони злі й стривожені», — розповідає BBC Юджин Тан, доцент права в Університеті менеджменту Сінгапуру. «Уряди мусять реагувати на них, інакше те, що є здебільшого зовнішньою проблемою, стане внутрішньою, що матиме значний простір для політизації».
Лісові пожежі в Індонезії трапляються щорічно, і широко пов’язані з промисловим масштабуванням розчищення земель для сільськогосподарських культур, таких як пальмова олія.
Однак цього року пожежі особливо важко було приборкати через сильний Ель-Ніньо, який посилив посушливі умови в лісах і торфовищах країни.
Якщо попередні епізоди задимлення в Сінгапурі та Малайзії зазвичай тривали кілька днів, то цього разу вони розтягнулися на тижні.
У Малайзії місцеві жителі розпочали бойкот індонезійських товарів на знак протесту проти задимлення, після того, як законодавець Сід Садік закликав до санкцій проти компаній, пов’язаних із лісовими пожежами, і заявив, що малайзійці повинні «ставитися до них як до ізгоїв у регіоні».
Також надходили скарги з Сінгапуру – країни, яка звикла очікувати бездоганної ефективності від своїх лідерів.
«Існує думка, що уряд провалив справу в боротьбі із задимленням, враховуючи, що було відомо про суворість погодного явища Ель-Ніньо і що було надано раннє попередження», — каже Тан. «Очевидно, сінгапурці очікують, що уряд рішуче розбереться з забруднювачами».
Дипломатична дилема
Сінгапурський уряд, зі свого боку, чітко дав зрозуміти, що проблема задимлення є пріоритетом.
По всій країні було створено сотні притулків від диму, і маски розподіляються серед дітей, людей похилого віку та інших вразливих мешканців.
Влада також заявила, що працює над посиленням чинного законодавства щодо задимлення та розслідує діяльність 10 компаній, зареєстрованих у Сінгапурі, на предмет можливого зв’язку з лісовими пожежами в Індонезії.
Минулого тижня міністр закордонних справ Сінгапуру Вівіан Балакрішнан зустрівся з президентом Індонезії Прабово Субіанто в Джакарті для розмови, яку перший назвав «чесною» та «щирою», що принесла «конструктивні підходи».
Зустріч відбулася на тлі оголошення обома країнами про створення спільної робочої групи для боротьби із задимленням – очевидне розрядження напруги після тижнів прихованих двосторонніх суперечностей.
Оскільки задимлення перетворилося на чергову кризу для обтяженої проблемами адміністрації Прабово, деякі посадовці відштовхували критику.
Один високопосадовець викликав обурення, заявивши, що лісові пожежі вийшли з-під контролю людини і що кисень у сусідніх Сінгапурі та Малайзії «також надходить з наших лісів».
Ця заява була «розчаровуючою» та «неправильною», на думку старшого міністра Сінгапуру К. Шанмугама – рідкісний докір з боку міста-держави, яке пишається своєю дипломатичною майстерністю.
«Задимлення серйозно впливає на наше здоров’я, і це справді неприпустимо», — сказав Шанмугам журналістам. Оскільки задимлення впливає на громадян з обох боків кордону, не повинно бути «жодних двосторонніх питань» у його вирішенні, додав він.
«Індонезійське населення також страждає, і в інтересах Індонезії, як і в наших, боротися з компаніями, які спричиняють ці проблеми».
Через кілька днів Індонезія оголосила, що скоротить експорт газу до Сінгапуру, посилаючись на внутрішні енергетичні потреби – крок, який багато хто сприйняв як відповідь на риторику Сінгапуру.
Варто зазначити, що Індонезія останнім часом стикалася з дефіцитом електроенергії в деяких частинах країни. Сінгапур також стверджує, що скорочення, яке становить менше 2% від його загального добового попиту, матиме незначний вплив на постачання газу.
Але раптове оголошення сталося через кілька днів після того, як міністр енергетики Індонезії попередив, що вони можуть припинити експорт газу до країн, які «не поважають Індонезію». Того ж дня Прабово, говорячи про лісові пожежі, згадав «країни, які люблять ображати Індонезію».
«Це втомлений прийом використання Сінгапуру як страшилки, зумовлений синдромом «абанг-адік» [старший брат-молодший брат]», — каже Тан, посилаючись на історичну динаміку, від якої лідери Сінгапуру давно намагалися позбутися: очікування, що він поступатиметься більшим сусідам. «Висловлювання сінгапурськими лідерами занепокоєння щодо задимлення та його впливу на людей обох країн було сприйнято як неповагу Сінгапуру до свого сусіда».
Очікування зміни вітру
На відміну від цього, офіційна риторика Малайзії щодо задимлення була відносно стриманою.
Її міністр закордонних справ Мохамад Хасан виключив можливість подання офіційного дипломатичного протесту Індонезії або вжиття юридичних заходів, заявивши, що такі дії «означатимуть, що ми готові розірвати відносини».
Наразі Малайзія погодилася розглянути меморандум про взаєморозуміння з Індонезією для посилення зусиль із запобігання лісовим пожежам.
Вона також покладалася б на дипломатичні механізми, як зазначив Мохамад, наприклад, на Угоду АСЕАН про транскордонне задимлення.
Ця угода, яка набула чинності у 2003 році, зобов’язує членів Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) співпрацювати у боротьбі з періодичним задимленням.
Однак багато хто вважає її безсилою, оскільки вона не може покарати сільськогосподарські компанії, пов’язані з лісовими пожежами, або змусити окремі уряди це зробити.
Угода виявилася «просто не вартаю паперу, на якому вона була підписана», — каже Джеймс Чин, професор азійських досліджень Університету Тасманії.
«Щойно задимлення зникає, щойно політичний тиск спадає, все повертається до звичного бізнесу».
У 2016 році країни АСЕАН поставили собі за мету ліквідувати задимлення в регіоні до 2020 року. Коли цей термін спокійно минув, вони встановили новий цільовий показник – досягти мети до 2030 року.
Ускладнює становище Малайзії той факт, що вона також є великим виробником пальмової олії. Цей товар часто пов’язаний з комерційними практиками «підсічно-вогневого землеробства», які широко звинувачують у лісових пожежах у регіоні.
Малайзія часом стикалася з гострим задимленням, спричиненим пожежами на місцевих землях.
У 2019 році, коли Малайзія вказала на гарячі точки в індонезійських торфовищах як причину задимлення, що вкривало регіон, індонезійська влада вказала пальцем назад на Малайзію, стверджуючи, що смог походить з їхнього боку.
«Доки ми приділяємо велике значення вирощуванню олійної пальми, [задимлення] буде повторюватися», — каже Ей Сун О, головний радник Тихоокеанського дослідницького центру Малайзії.
І навіть якщо б Малайзія виступила, додає О, навряд чи вона мала б такий самий «важіль впливу» на Індонезію, як Сінгапур, який є найбільшим іноземним інвестором Індонезії та офшорним фінансовим центром для багатьох заможних індонезійців.
Наразі Малайзія «не хоче надмірно провокувати Індонезію», — каже О. «Уряд просто викручує руки, доки вітер не розвіє [проблему]. Бо врешті-решт він розвіється».
Подробиці можна знайти на сайті: www.bbc.com