Відставка Руслана Кравченка з посади генерального прокурора була вирішеною справою ще до голосування Верховної Ради. Ситуація, коли НАБУ оприлюднило записи про можливу причетність до злочину directeur Бюро, а Генеральна прокуратура висуває йому звинувачення, нагадувала “дембельський акорд” або спробу диктатора мобілізувати останні ресурси. Це створювало підстави для Верховної Ради скинути “баласт” та зберегти обличчя президента.
Водночас, кампанію з відставки генпрокурора активно підтримували різні “лідери думок” та активісти в соціальних мережах. Це наштовхує на думку, що метою була не стільки законність, скільки “збивання” не лише Кравченка, а й цілої групи впливу, яка контролювала Офіс генпрокурора. Така ж кампанія, наприклад, проводилася проти групи Міндіча.
Питання полягає в тому, чому саме зараз, і які інтереси стоять за цією кампанією. Контроль над резонансними розслідуваннями, можливість їх гальмувати або активізувати, міг бути причиною невдоволення тих, хто відчував себе обділеним. Джерела в Офісі генпрокурора повідомляли про випадки, коли справи свідомо гальмувалися або, навпаки, прискорювалися з незрозумілих причин, що могло породити масу невдоволених.
Особливий інтерес викликає, чиї справи вели співробітники Офісу генпрокурора, і чи не стали вони чинником, що спричинив проблеми для Кравченка.
Резонансна справа ICU
У січні 2026 року Офіс генпрокурора ініціював запити про міжнародну правову допомогу до Нідерландів, Кіпру та Британських Віргінських Островів (BVI) для отримання інформації щодо групи Investment Capital Ukraine (ICU). Однак у липні 2026 року стало відомо про відкликання цих запитів.
Група Investment Capital Ukraine є одним з найвпливовіших інвестиційних банків України, до її складу входять або входили такі особи, як Макар Пасенюк, Костянтин Стеценко, Валерія Гонтарева (ексголова Нацбанку), Володимир Демчишин (ексміністр енергетики), а також Галина Улютина (дружина заступника голови російського “ВТБ”). Група обслуговувала оточення Віктора Януковича та Петра Порошенка.
Кримінальна справа проти ICU – це не лише питання мільярдів, але й доступ до інформації про фінанси найвпливовіших людей України.
ICU довгий час залишалася поза увагою правоохоронців. Розслідування, розпочате за каденції Кравченка у вересні 2025 року (справа №62025000000000954), стало першим масштабним випадком, коли ICU фігурувала як фігурант справи. У розслідуванні брали участь 13 співробітників ДБР та 5 прокурорів, аналізувалася як українська, так і офшорна діяльність групи.
Прокурори запитували інформацію щодо можливої причетності ICU до фінансових відносин з РФ та зловживання владою. Запити включали фінансову звітність компаній та інші дані, з проханням зберегти конфіденційність. Зазначалося, що справа не є політичною.
У липні 2026 року з’явилася інформація про можливе відкликання міжнародних запитів. За даними джерел, уже в лютому 2026 року прокурорів, які займалися міжнародними запитами, було відсторонено від розслідування. Після цього справа нібито “втратила інтерес” для Офісу генпрокурора.
З’являлися чутки про спроби “купити” зникнення справи ICU за 500 тисяч доларів. Повідомлялося, що після цього деяких прокурорів усунули, а запити стали “неактуальними”. Однак справа не була закрита, а лише “поставлена на паузу”.
Заморожування розслідування, ймовірно, було пов’язане з тісними зв’язками ICU з Петром Порошенком, чиї “таємниці” могли б бути вигідні напередодні виборів. Закриття справи могло б бути невигідним для деяких політичних гравців.
Станом на середину вересня активності у справі не спостерігалося, що дозволило ICU спробувати в судах зняти санкції НБУ щодо визнання репутації Пасенюка та Стеценка небездоганною.
Усе зайшло надто далеко
Розслідування досі не закрите і продовжує створювати потенційну загрозу для ICU, Гонтаревої, Порошенка та пов’язаних із ними осіб. Це могло стати однією з причин тиску на самого Кравченка.
Припущення полягає в тому, що якщо новий генпрокурор не закриє справу, це зможе зробити інший. Хоча ICU, можливо, не самостійно “збила” Кравченка, її ситуація могла бути частиною загальної кампанії. Валерія Гонтарева історично мала добрі стосунки з НАБУ, яке не помічало діяльність глави НБУ, хоча підстав для уваги було достатньо.
ICU є перевіреною сервісною компанією для представників влади, що забезпечує їй найкращі контакти в країні.
Закриття справи є важливим для ICU, оскільки це впливає на їхню репутацію та майбутні проєкти, особливо з огляду на плани Гонтаревої відкрити family office на Кіпрі, де її партнеркою може стати Катерина Рожкова. Вибір Кіпру зумовлений податковими пільгами, зручністю для роботи в ЄС та наявністю професійних фінансових та юридичних послуг.
Хоча Гонтарева офіційно продала свою частку в ICU у 2014 році, вона фігурувала в розслідуванні Офісу генпрокурора та ДБР. Перевірка її та інших співвласників на зв’язки з РФ та зловживання владою – це ще не звинувачення, але їхній статус може змінитися. Дії Гонтаревої на посаді голови НБУ призвели до втрати значної частини ВВП України.
Валерія Гонтарева та особи, в інтересах яких вона відкриває family office, зацікавлені в успішному завершенні розслідування, щоб уникнути претензій з боку України.
Це стосується і Рожкової, яка зобов’язана виплатити велику суму у справі “Платинум Банку”. Тому група ICU може бути серед тих, хто активно підтримує відставку генпрокурора Кравченка.
Чим так важлива ICU
Унікальність ICU для слідства полягає в її знанні секретів оточення Віктора Януковича та Петра Порошенка. Група професійно обслуговувала фінансові потоки попередньої та нинішньої влади.
Після Євромайдану ICU представляла Порошенка у великих угодах, зокрема, зі створенням “сліпого” трасту, врегулюванням справи Липецької фабрики, угодами в енергетиці. Макар Пасенюк вважався “фінансовою тінню Порошенка”.
ICU завжди була в епіцентрі бізнесу, пов’язаного з владою, великими фінансовими потоками та підсанкційними особами. Власники групи володіють ключами до багатьох “скелетів у шафах” своїх клієнтів.
ICU також цікавилася майном націоналізованих російських держбанків. Конфлікт з НБУ щодо банку “Авангард” стосувався привласнення 949 млн грн відсотків від обертання заморожених активів “Сбербанку Україна”. Пасенюк і Стеценко відмовилися повертати ці кошти державі, натомість виплативши собі дивіденди. НБУ застосував санкції, а Кабмін подав позов про повернення близько 47,5 млн доларів.
Існує ймовірність, що ICU продовжує управляти майном осіб з оточення Порошенка, але вже не афішує це, аби уникнути санкцій РНБО.
Отримання закритих документів від Нідерландів, BVI та Кіпру могло б виявити факти, що не на користь ICU, тому фінансисти активно шукали шляхи для заморожування розслідування.
ICU також мала перетини з Віктором Поліщуком та структурами Дмитра Фірташа.
Справа, яка відкрилася за генпрокурора Кравченка, але “розтанула”, цілком може поновитися.
Контакти з РФ
Існує значна доказова база контактів співвласників ICU з представниками РФ, що підтверджується рішенням Печерського суду від 11 грудня 2025 року. Група підтримувала фінансові зв’язки з російськими компаніями, навіть під час повномасштабної агресії.
Зокрема, фігурує співпраця Гонтаревої, Пасенюка та Стеценка з “Внешторгбанком России” (ВТБ). Після 2014 року група стала власником 35,02% акцій Burger King Russia (Cyprus) Ltd, купивши пакет у підсанкційного ВТБ.
ICU також співпрацювала з російським олігархом Костянтином Григоришиним. У січні 2015 року ICU купила 25% акцій “Вінницяобленерго”, що належали Григоришину. Існувала версія, що пакет відійшов Петру Порошенку.
Хоча Григоришин був під санкціями РНБО, його пакети в шести обленерго залишилися незачепленими. Компанія “Вінницяобленерго” не перебуває під санкціями, не заарештована і не конфіскована.
Особисті ризики Гонтаревої
Слідчі припускали, що ексголова НБУ могла зберігати контроль над діяльністю ICU після виходу з числа власників. Її могли підозрювати в завданні збитків Україні в особливо великих розмірах, зокрема, через видачу стабілізаційних кредитів під час “банкопаду” (2014-2018 роки).
Також ім’я Гонтаревої фігурувало у зв’язку з можливою причетністю до відмивання грошей та розкрадання бюджетних коштів.
Цитата з матеріалів суду:
“Існують обгрунтовані підстави вважати, що Гонтарева В.О. перебуваючи на посаді Голови правління Національного банку України, зловживаючи службовим становищем, діючи усупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди для себе та інших фізичних та юридичних осіб протягом 2014-2018 років сприяла незаконній видачі стабілізаційних кредитів комерційним банкам”.
Цитата з матеріалів суду:
“Досудове розслідування проводиться відносно правління Національного банку України, яке під керівництвом Гонтаревої В.О. протягом 2014-2018 років, за попередньою змовою службовими особами групи компаній Інвестиційний капітал Україна (Investment Capital Ukraine або ICU), використано службове становище всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для себе шляхом створення умов та забезпечення системного функціонування масштабних схем розкрадання бюджетних коштів та легалізації доходів одержаних злочинним шляхом”.
Навіть якщо справа не дійде до вироку суду, факти можуть бути використані для запровадження санкцій РНБО.
Ризики, пов’язані з цими справами, погано поєднуються з управлінням family office на Кіпрі.
До чого тут облігації LPN
Відносини ICU з власниками облігацій Loan Participation Notes (LPN) також можуть призвести до відродження розслідування.
Печерський суд у грудні 2025 року наклав частковий арешт на облігації LPN, випущені нідерландською компанією EMIS Finance B.V. ОГП направив запит до Нідерландів для збору інформації щодо емітента та облігацій, що належать ICU. Запити стосуються корпоративних документів, транзакцій, голосування, реструктуризації тощо. Йдеться про два випуски: Series 26 Notes (на $42,628 млн) і Series 31 Notes (на $49,023 млн).
Після націоналізації “Сенс Банк Україна” облігації “підвисли”. EMIS Finance B.V. обіцяла погасити борги, але вдалося реструктуризувати всі транші, крім двох, де “сидять” ICU.
ICU відмовилася від реструктуризації, що заважає міноритаріям реструктурувати свої папери. Існує припущення, що ICU хотіла скупити облігації з дисконтом, а потім провести реструктуризацію, повернувши собі всі $91 млн.
Юристи ICU намагалися “збити” рішення Печерського суду, але їм це не вдалося повністю. Київський апеляційний суд скасував “мале” рішення Печерського районного суду, але “велике” рішення, що підтвердило арешт облігацій, залишилося чинним. Суд визнав, що облігації LPN відповідають критеріям ст. 170 КПК України як майно, пов’язане зі злочином.
Навіть у відкритих джерелах є достатньо фактів, які могли б створити проблеми для колишніх і нинішніх власників ICU, що стимулює їх домагатися закриття слідства.
Можливо, власники ICU розраховують, що новий генпрокурор зможе допомогти їм у цій справі.