“+” – знак, який ми звикли бачити в математиці. Але в повідомленні він може означати зовсім не додавання.
Що означає знак “+” у сучасній переписці та як його використовують військові, розповідаємо з посиланням на armytv.life.
Чому саме плюс?
Сьогодні “плюс” – це не тільки знак додавання. Ми говоримо: “Це великий плюс”, “Плюс до всього, буде тепло”, “Він прийде плюс один”. Тобто слово поступово вийшло за межі математики й стало частиною повсякденної мови.
Сам знак “+” з’явився в європейській математичній традиції наприкінці XV століття. Одне з найдавніших відомих його використань пов’язують із німецьким математиком Йоганнесом Відманном: у 1489 році він використав “+” і “−” у праці про арифметику. Спочатку ці знаки могли позначати додавання та віднімання в торговельних розрахунках.
А виник плюс від латинської літери “t”, яка означала “et”, тобто “і” – так виник маленький хрестик.
А саме слово “плюс” походить від латинського plus – “більше”. З латини воно поширилося європейськими мовами й зрештою закріпилося й в українській.
Звідси зрозуміле й сучасне переносне значення: якщо щось “плюс”, то це додаткова перевага, вигода, позитивна риса.
Звідки взявся “+” у війську та переписці?
У військових чатах та інших коротких робочих переписках все частіше можна побачити незвичні, на перший погляд, відповіді: “+” або “++”.
Знак стає самостійним повідомленням для українців, особливо, якщо серед ваших друзів чи родичів є військові. Його значення залежить від ситуації: це може бути “так”, “згоден”, “прийняв”, “побачив”, “я на зв’язку”, “зрозумів”, “почув”. Якщо людина має підтвердити, що вона жива і може вийти на зв’язок, “+” також може виконувати роль такого підтвердження.
Але у війську цей знак почали використовувати раніше – за часів Першої світової війни. У той час повідомлення передавали за допомогою азбуки Морзе: послідовності та комбінації крапок та тире – “…—…” (SOS).
Тоді ж і почали використовувати “+”. Азбукою Морзе він зображався як “.-.-.” і він став одним з найважливіших сигналів та отримав позначення AR (Alfa Romeo). І спочатку цей ключ відстукували в кінці повідомлення, що означало – “доповідь завершено”. Тобто історично, кожне радіоповідомлення закінчувалося знаком “+”
За часів Другої світової війни, коли радіозв’язок став кращим, від слова не відмовилися. Оскільки його чітко було чути навіть крізь шум чи перешкоди. Крім того, його значення означає схвалення, наприклад, про те, що “зрозумів” чи “успішно виконав завдання” без розлогих пояснень. А ще – воно універсальне у багатьох мовах.
Тому й українська армія не відмовилася від цього символу, як мови комунікації.
Звідки взявся “+” в армії: дивіться відео від @armytv.life
Можна сказати, що тут спрацювало його найдавніше й найочевидніше значення – додавання, наявність, позитивна відповідь. “Плюс” ніби додає до повідомлення коротке: “так”, “є”, “підтверджую”, і головне для українців – “я живий”.
Це приклад того, як знак перетворюється на мовну одиницю. У чатах ми взагалі дедалі частіше використовуємо символи замість слів: “+” може замінити цілу фразу, а “?” – запитання чи прохання уточнити.
Але важливий нюанс: “+” не має одного універсального значення. У конкретній переписці воно визначається домовленістю між людьми та контекстом. Десь це просто “згоден”, а десь – коротке підтвердження, що людина на зв’язку.
Тож один маленький математичний знак у сучасному спілкуванні отримав нове життя – став короткою відповіддю без жодного слова.