Дональду Трампу необхідно виграти вибори, а для цього йому потрібен імідж миротворця. В Ірані Трамп нічого не досягне. Залишається російсько-українська війна.
Трамп не тиснутиме на Росію. Неважливо, хоче він цього чи ні – він не може. Йому нічим тиснути. Про це пише Валерій Пекар.
Чинити тиск на Росію може Китай, але він чекає, поки його про це попросять США, і виставить великий рахунок за допомогу. Тому Трамп тиснутиме на Україну. Не тому, що хоче, а тому, що може.
Чому Кремль демонструє жорстку позицію?
Росія знову зайняла максимально жорстку позицію. Причин дві.
По-перше, Путін справді вважає, що йому цієї осені й зими все вдасться (ми не знаємо, що вважає Путін, але можемо бачити наслідки ухвалених рішень). Інформація, яка не відповідає картині світу диктатора, блокується на двох рівнях: на підході до кабінету та мозком самого диктатора.
По-друге, найкраще Путіну вдається гра на підвищення ставок, а тут саме час для такої гри.
Дипломатичні танці
Україна спробує дипломатичним і військовим шляхом скоригувати картину, яку бачать у Вашингтоні. Але це не матиме наслідків, бо Вашингтон дуже обмежений у своїх маневрах.
Європа налякана перспективами зміни влади у ключових країнах, тому зараз не робитиме різких рухів.
Отже, все це нічим не закінчиться. Розмови про великі прориви, які ви почуєте, – це дипломатичні танці. Це повідомлення не для вас. Все буде так, як було й раніше. Без очікувань. Тримайтеся й допомагайте іншим.
Треба це пережити
Тепер напишу те, що не сподобається.
Ми маємо досить непогану об’єктивну картину і водночас дуже погану суб’єктивну. Моральний дух почав падати у липні з моменту відставки уряду без жодних пояснень. Далі були всілякі інші розчарування (а ви не зачаровуйтеся), корупційна історія в ОП, перестрілка спецслужб, корупційна історія в генпрокуратурі, і у всіх є відчуття, що це не кінець.
Коли триває такий процес, добрі новини в принципі не сприймаються або їм надають мінімальної ваги. Щоб перебити одну погану новину, треба потопити не один, а десять крейсерів Чорноморського флоту. Розбомбити не десять, а сто нафтопереробних заводів.
Навряд чи тут щось можна придумати, окрім поради Віктора Франкла: зосередитися на тому, що треба зробити сьогодні.
Джерело: www.24tv.ua