Цими вихідними до Москви з візитом прибули не лише представники США Стів Віткофф та Джаред Кушнер, а й Джин Ленг, який тимчасово координує санкційну політику Міністерства фінансів США. Він провів окрему зустріч із Кирилом Дмитрієвим, який в Кремлі відповідає не за території чи гарантії безпеки, а за інвестиції та зняття обмежень. Ця деталь із повідомлення Axios якраз і вказує на “нові ідеї”, які Віткофф учора в Києві назвав “значним прогресом у Москві”. І це говорить більше, ніж усі відкриті деталі обох зустрічей.
Склад делегації — це вже певний документ, і читати його простіше, ніж заяви. Якби на столі лежала територіальна формула, до Москви привезли б військового чи кадрового дипломата, а не людину, яка добре знає, як працюють санкційні списки. До речі, помічник Путіна Юрій Ушаков цього й не приховував: сторони “досить детально обговорили економічні питання та потенційні великі взаємовигідні проєкти”.
Отже, “нові ідеї” — це, найімовірніше, певний графік: поетапне пом’якшення санкцій, розморожування активів, спільні проєкти в обмін на деескалацію. Що саме в цьому пакеті вважається деескалацією — ось головне питання тижня.
Маємо нестиковку. Адже Ушаков також передав, що Путін у суботу розповідав гостям про “успіхи армії на фронті” та впевненість у досягненні всіх цілей.
Reuters назвав позицію Кремля “непохитною”. Водночас міністр закордонних справ України Андрій Сибіга в неділю навів серпневі цифри: територіальний баланс за місяць — плюс 5 квадратних кілометрів на користь України, російські втрати — щонайменше 42 тисячі, темп просування за 8 місяців у 3,5 рази повільніший, ніж торік.
Тож Москва, очевидно, на зустрічах з американцями перевіряє, чи можна отримати послаблення санкцій без військових поступок.
Звідси й відповідь на питання, чому в Києві не говорили про глибокі удари. Це єдиний інструмент, який реально впливає на російський бюджет: нафтові доходи РФ у серпні впали до 326 млрд рублів, що на 22% менше, ніж минулого року. Нагадаю, у серпні Москва відмовила в морському перемир’ї та в обмін вимагала зупинити удари по своїй енергетиці.
Якщо скласти все це з візитом Ленга, тристороння зустріч, яку Кушнер називає “продуктивним поверненням до формату”, виглядає так: Вашингтон обговорює з Москвою графік зняття обмежень, Москва в обмін хоче, щоб українські дрони перестали долітати до її нафтопереробних заводів, а Києву дістається те, що вже дозріло — обмін полоненими, повернення дітей, режим навколо Запорізької АЕС, послідовність кроків.
Але чи готовий Вашингтон обміняти санкції лише на паузу? Цього поки що не знає ніхто.
У неділю в Києві президент України Володимир Зеленський окреслив межу, де це було можливо. Територіальне питання “залишається актуальним”, але “такі складні питання вирішуються тільки на рівні лідерів” — тобто, не в кабінеті посланців і не в кабінеті Дмитрієва. Головна гарантія — сильна армія. І “якщо війна триватиме взимку — а поки що так виглядає — Україна розраховує на зимовий пакет, протиповітряну оборону, захист енергетики, американський газ”.
Київ планує не від потенційної дати можливої тристоронньої зустрічі, а від зимової кампанії. Хоча тристоронню зустріч, найімовірніше, оголосять. А от яким буде список того, чим на ній мінятимуться — питання. Поки що цей список пишуть у Мінфіні США і, на жаль, у кабінеті Дмитрієва. Українські прицільні удари по РФ стоять у ньому як платіж, а не як позиція.