Міжнародна організація з міграції (МОМ) попереджає про зростаючу гуманітарну кризу, з якою стикаються африканські мігранти, що опинилися в Ємені.
Щороку тисячі мігрантів вирушають у небезпечну подорож з Африканського Рогу через Аденську затоку до Ємену, сподіваючись продовжити шлях до країн Перської затоки.
Проте, прибувши, вони опиняються в пастці, що призводить до зростаючої гуманітарної кризи.
“Я намагався потрапити до Саудівської Аравії, але тепер кордон сильно охороняється”, — розповідає ефіопський мігрант Абдулазіз Мохаммед.
“Військові закрили кордон, а поліція посилила там безпеку. Ми не можемо пройти, тому я тут, у Ємені. Нам ніде жити. Ми шукаємо їжу на вулицях і спимо під деревами”.
До повстання в Ємені у 2011 році країна приймала понад мільйон африканських біженців, більшість з яких походили з Ефіопії та Сомалі.
Проте відтоді Ємен загруз у власній гуманітарній кризі після більш ніж десятиліття громадянської війни.
За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), мігранти часто стають жертвами жорстокого поводження, викрадень та примусової вербування місцевими ополченцями.
“Мігранти в Ємені стикаються з багатьма ризиками, зокрема з торгівлею людьми, експлуатацією, затриманням, насильством та різними формами жорстокого поводження”, — зазначає Мохамад Хатум, менеджер програм із захисту в МОМ.
“Багато з них покладаються на контрабандистські мережі для полегшення свого пересування, що наражає їх на небезпеку та ризики, які не обмежуються перетином кордонів, а продовжують впливати на них протягом усієї подорожі”.
Щороку до Ємену прибуває від 100 000 до 200 000 мігрантів, що створює додаткове навантаження на країну, де половина населення потребує гуманітарної допомоги.
“Ця міграція створює серйозні економічні, політичні, географічні та безпекові виклики”, — говорить Мансур Аль-Джараді, активіст з гуманітарної допомоги.
“У Ємені, зокрема, через війну та складну економічну ситуацію, країна, що приймає, безумовно, зазнає додаткових навантажень. Усі ми знаємо, до чого ми дійшли, коли міжнародні організації відсутні, а допомоги для внутрішньо переміщених осіб немає. Тому вони, безсумнівно, становлять додатковий тягар”.
Не маючи можливості продовжити свою подорож або повернутися додому, мігранти опинилися в пастці гуманітарної кризи, яка погіршується через вичерпання запасів допомоги.