Неоголошений візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до Москви – подія, що викликає значний інтерес, особливо на тлі офіційної відсутності коментарів від обох сторін. Видання УНІАН досліджувало можливі причини “таємних” відвідин.
У вівторок, 25 серпня, до московського аеропорту “Внуково” прибув американський військовий транспортний літак Boeing C-17. Цей тип літаків використовується для перевезення військових, техніки та вантажів, а також може залучатися до урядових і спеціальних місій. Ця подія, очевидно, привернула увагу.
Офіційні відповіді на запити медіа лише посилили цікавість. Пентагон, Білий дім та Держдепартамент США відмовилися надавати будь-яку інформацію щодо вантажу чи пасажирів цього борту. Прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що йому нічого не відомо про прибуття американського військового літака до Москви.
“Ні, я не володію такою інформацією”, – сказав він під час брифінгу, додавши, що на тижні не заплановано жодних зустрічей з представниками адміністрації США.
Лише наступного дня Пєсков у коментарі The Washington Post згадав про контакти “між спецслужбами” та про те, що Путіна поінформували про підсумки цих контактів.
Заперечувати очевидне було марно: американські медіа, посилаючись на власні джерела, вже добу повідомляли, що військовим літаком до Москви прибув директор Центрального розвідувального управління США Джон Реткліфф.
Старі нові “червоні лінії”
З одного боку, наявність контактів між Вашингтоном і Москвою, незважаючи на погіршення політичних відносин та санкції щодо РФ через війну в Україні, не є чимось надзвичайним. Якщо офіційні канали комунікації обмежені, спецслужби залишаються важливим інструментом для обговорення широкого кола питань.
З іншого боку, цей візит очільника американського розвідувального відомства до РФ є першим із листопада 2021 року. Тоді до Москви літав попередник Реткліффа, Уільям Бернс, який намагався донести до Кремля попередження про наслідки для Росії в разі розв’язання повномасштабної війни, оскільки американська розвідка мала дані про підготовку ескалації з боку РФ.
Тоді Москва знехтувала застереженнями: розмови не зупинили агресію, і в лютому 2022 року РФ перейшла встановлені “червоні лінії”. Тому нинішній візит директора ЦРУ до Москви також викликав хвилю припущень щодо його можливих цілей.
На думку президента аналітичного центру “Політика”, політолога Ігоря Попова, паралель між візитом директора ЦРУ до Москви п’ятирічної давнини та теперішнім є доволі показовою. Він нагадує, що у липні 2023 року Newsweek, посилаючись на американських розвідників, зазначав, що місія Бернса, хоча й не змогла переконати Кремль відмовитися від вторгнення, дозволила Вашингтону і Москві зрозуміти взаємні “червоні лінії” та сформувати своєрідні неписані rules of the road – правила поведінки під час конфлікту.
“За версією Newsweek, американська сторона мала не вступати у війну безпосередньо і не ставити за мету зміну режиму в Росії. Росія, зі свого боку, мала обмежити війну територією України. Окремі неписані правила стосувалися таємних операцій: не переходити певні географічні межі, не атакувати керівництво та дипломатів іншої сторони. Звичайно, офіційно існування таких домовленостей ніколи не підтверджувалося”, – констатує він.
І зараз, за його словами, історія, можливо, повторюється. Не в деталях, а в самій логіці: “Директора ЦРУ направляють до Москви не для підписання політичних угод, а тоді, коли двом ядерним державам потрібно без публічної дипломатії визначити межі допустимого: що вважатиметься ескалацією, які існують червоні лінії, і які дії іншої сторони спричинять відповідь”.
Теми для розмови є, результат – побачимо
“Заради цього візиту Путін скасував якийсь захід “із сотнями запрошених”. А Вашингтон просив Київ не атакувати столицю РФ у період з 23 по 26 серпня, – зазначає політичний аналітик, експерт з питань вивчення Росії Ігор Тишкевич. – Візит такого характеру – непересічна подія: за останні п’ятнадцять років керівники ЦРУ лише чотири рази прилітали до Москви…”.
За словами експерта, в українському інформаційному просторі домінує думка, що цей візит безпосередньо пов’язаний з російсько-українською війною. Але реальність трохи інша.
“Директор ЦРУ – конкретна проблема, яка потребує швидких рішень. Тому мова точно не про “мирний план” щодо заморожування війни – такі теми обговорюють інші люди”, – зазначає Тишкевич.
На його думку, існує щонайменше шість тем, які могли обговорювати Реткліфф і Путін (хоча Пєсков і заперечує можливість цієї зустрічі). Зокрема, мова може йти про обмін в’язнями – США мають список своїх громадян, яких хочуть витягнути з російських в’язниць; питання безпеки країн Балтії (спроби РФ розширити лінію бойового зіткнення на країни Європи); врегулювання в Ірані та проблема іранських ядерних матеріалів; Арктика та безпека судноплавства (а також проблема Шпіцбергена); перемир’я на Чорному морі; комплекс заходів із заморожування війни в Україні.
“Остання – найменш імовірна”, – каже він.
Своєю чергою, американський політичний репортер, редактор The Insider Майкл Вайсс переконаний, що, наприклад, тема обміну полоненими навряд чи була у порядку денному, оскільки, за його словами, для таких домовленостей директор ЦРУ не потрібен.
Вайсс вважає, що Реткліфф завітав до Москви, щоб застерегти Путіна від ескалації російських дій проти Європи та НАТО.
“Це пов’язано з розвідданими США, переданими полякам, балтійцям і скандинавам, і відбувається на тлі помітного зростання ймовірних операцій саботажу ГРУ та активності російських дронів у Німеччині, Болгарії, Румунії”, – висловив він припущення.
Крім того, за інформацією Вайсса, Реткліфф обговорив у Москві взаємне припинення ударів по енергетичній інфраструктурі та портах України й Росії, а також можливе припинення вогню в Сумській та Харківській областях як кроки до загальної деескалації, та перспективи завершення війни.
Мир для Трампа
На думку українського науковця та дипломата Сергія Корсунського, варто звернути увагу й на те, що візит високопоставленого представника Адміністрації США до Москви відбувся за два місяці до проміжних виборів. Тому, вочевидь, він може бути пов’язаний зі складною ситуацією в таборі республіканців.
“Потрібні перемоги, припинені війни (якщо не брати до уваги торговельну війну з Канадою, то їх дві, і обидві стосуються Росії). Тому, скоріше за все, обговорювалися умови оголошення успіху миротворчих зусиль президента США Дональда Трампа”, – вважає він.
За словами дипломата, контекст, можливо, такий: “Ви ж не хочете, щоб у президента Трампа були проблеми? Чи ви очікуєте, що президент-демократ буде більше дослухатися до Росії? Тому – ніяких ескалацій, шукаймо хоч якесь перемир’я, а потім, після виборів, подивимось. Може, всім сподобається, і взагалі війна припиниться… І так, у нас з Іраном успіх не дуже проглядається, тому є прохання: хоча б на деякий час припинити їм допомагати”.
Отже, за словами Сергія Корсунського, питання лише в ціні.
Частково з такою думкою погоджується політолог, директор програми “Північна Америка” української дослідницької групи “Українська призма” Олександр Краєв: “Трампу важливо, щоб була підписана угода, яку він назве своїм ім’ям, під якою поставить свій підпис. А Росія зараз у такому стані, коли їй можна поставити пряме запитання: “Як швидко ви готові дати нам якийсь варіант договору, поки вам не стало ще гірше?””.
На його переконання, американці через директора ЦРУ, скоріше за все, ставили Москві умови: про певні чіткі терміни, до яких росіяни мають поступитися і щось зробити, щоб угода з Україною виглядала трохи реалістичніше.
“Америка зараз не може зупинити посилення України (в сенсі продовження ударів вглиб РФ), навіть якби вона цього хотіла… І саме американці хочуть якомога швидше дотиснути Москву для того, щоб росіяни хоча б щось з нами підписали. Тобто, ситуація виглядає таким чином, що прямо зараз у Трампа є можливість і бажання сильніше тиснути на Москву, бо поки що саме Москва заважає йому досягти свого результату”, – зазначає Олександр Краєв.
Однак, за його словами, Україні в цій системі координат не варто розраховувати на гарантії безпеки, додаткові ракети тощо. Він нагадує, що Дональду Трампу неважливо, хто переможе, в якому стані і як вийде з цієї війни.
“Трампу важливо, щоб була підписана угода”, – додає експерт.
Наостанок, політолог закликає не розганяти зраду з приводу таких контактів Вашингтона з Москвою. Розуміти, що через представників спецслужб американці говорять не з тими, хто їм дорогий чи необхідний, а з тими, хто становить загрозу.
“Тобто, якщо Реткліфф – єдиний з високопоставлених американських чиновників, хто дійсно говорив з росіянами, то це був достатньо предметний, але зовсім не дружній візит (і так само – не дружня розмова)”, – переконаний він.
А Україні в цій ситуації варто стежити за наступними кроками американської адміністрації. Тільки так зможемо дізнатися про справжній зміст і дух цих переговорів.