Військовий аналітик Данського королівського оборонного коледжу Андерс Нильсен про можливу нову хвилю мобілізації в РФ.
Підготував короткий виклад найголовнішого:
- Раніше Нильсен уже записував відео про те, що росіяни перебувають у стратегічному глухому куті, і щоб змінити ситуацію, вони можуть вдатися до чотирьох варіантів. Ці варіанти: заморозити війну; зупинити свій наступ, але продовжити удари з великої відстані; оголосити мобілізацію; напасти на одну з країн НАТО в надії, що це послабить підтримку України. Зараз усе більше вказує на те, що росіяни все ж зважилися саме на мобілізацію.
- Розмови про мобілізацію точаться вже роками і багатьом набридли. Важливо розуміти, що з військової точки зору продовжувати хвилю відкритої мобілізації росіянам мало сенс уже давно. Було зрозуміло, що їхню систему рекрутингу за великі суми грошей не вдасться продовжувати в довгостроковій перспективі. Водночас Путін побоювався оголошувати нову відкриту хвилю мобілізації; крім того, він явно був упевнений, що час на його боці, а військові та бюрократи придумають менш небезпечне й витратне рішення.
- Однак тепер дедалі більше ознак вказують на те, що він буде змушений піти на нову мобілізацію. Першою ознакою є зміна динаміки на полі бою: хоча росіяни й наступають на одних напрямках, на інших вони відступають. Україна також надзвичайно успішна у своїй стратегічній кампанії дальніх ударів по російській економіці та логістиці, що також тисне на російське керівництво.
- Другим індикатором є те, що багато російських публічних осіб висловлюються щодо мобілізації. Це вказує на те, що за закритими дверима триває активна дискусія, і деякі функціонери відчувають, що їм необхідно висловитися “за” чи “проти”, використовуючи ЗМІ.
- Третім індикатором є сприятливий проміжок часу для мобілізації після парламентських виборів.
- Четвертим – зростаюча кількість свідчень про дедалі агресивніший рекрутинг: дедалі більше людей змушують насильно підписувати контракти.
- П’ятим індикатором є свідчення про те, що в РФ активно розбудовується інфраструктура для проведення хвилі мобілізації, усунення бюрократичних перешкод та проведення навчань військкоматів. У підсумку росіянам буде легше провести нову хвилю мобілізації, ніж минулого разу.
- Зрозуміло, що нічого не відбудеться до парламентських виборів 18–20 вересня: хоча вибори в РФ і не є чесними, але вони відіграють важливу роль у церемоніальній легітимації влади. Судячи з усього, слід очікувати чогось на зразок мобілізації восени 2022 року, коли було призвано близько 300 000 осіб.
- Заяви про мобілізацію мільйона варто вважати нереалістичними: мобілізація має тяжкі наслідки для економіки, оскільки новобранців потрібно озброїти, оснастити, утримувати, а також ці люди випадають із робочої сили країни. Реалістичний прогноз – від 200 000 до 400 000.
- Ймовірно, що про нову мобілізацію не повідомлятимуть публічно, дізнаватися про те, що насправді відбувається, люди будуть із соцмереж. Також імовірно, що росіяни постараються провести хвилю мобілізації так швидко, наскільки це можливо: щоб ті, кого не мобілізували, зітхнули з полегшенням і заспокоїлися, що це їх не торкнулося.
- Існують три версії щодо того, як російське керівництво використовуватиме цих новобранців. Перша: їх використовуватимуть так само, як використовують рекрутованих контрактників, тільки у більшій кількості. Тут важливо розуміти, що такий резерв військової сили здатний змістити баланс на полі бою на користь ЗС РФ: восени 2022 року мобілізація допомогла росіянам стабілізувати фронт. У стратегічному плані нова хвиля мобілізації навряд чи змінить ситуацію, проте цілком імовірно, що у 2027 році росіяни знову відновлять колишню динаміку окупації української території.
- Друга версія: російське керівництво перетворить новобранців на резервну силу для повернення до маневреної війни. Це вимагатиме тривалішого навчання мобілізованих. Нильсену цей варіант здається малоймовірним: передумов для маневру за нинішньої статики фронту досі не спостерігається.
- Третя версія: росіяни спробують напасти на одну з країн НАТО, щоб викликати паніку в західних країних і послабити підтримку України. У цьому випадку не всі мобілізовані будуть задіяні для такого нападу, проте частина з них – цілком можливо. Країнам НАТО в будь-якому разі варто серйозно поставитися до такої можливості та бути до неї максимально готовими.