Російські війська продовжують наступальні дії на Краматорському напрямку в межах так званої Слов’янсько-Краматорської оперативно-стратегічної операції.
Попередній огляд зосереджувався на змінах обстановки на Костянтинівському напрямку. Поточний аналіз приділяє увагу діям противника з флангів, зокрема в напрямках Часів Яр – Дружківка (і північніше Часового Яру), а також Софіївка – Райське.
На цих напрямках противнику вдалося досягти помітних тактичних результатів, що може сприяти його головній оперативній меті – виходу до Краматорська з півдня та сходу.
Цьому сприяли кілька чинників. По-перше, просування російських штурмових груп на флангах Костянтинівського району оборони Збройних Сил України дозволило російському командуванню посилити наступальні дії в напрямку Краматорська, як у районі Часового Яру, так і вздовж річки Казенний Торець у напрямку Райського.
Також тактично успішними були наступальні дії російських підрозділів у напрямку Слов’янська, що, ймовірно, дозволило виділити частину сил для дій безпосередньо на Краматорськ зі сходу.
Продовження наступу на правому фланзі оперативної зони угруповання військ “Центр” у напрямку Добропілля також допомогло росіянам наблизитися до Краматорська. Це ускладнює українському командуванню концентрацію сил для оборони Костянтинівки та Дружківки.
Водночас, тактичні успіхи російських штурмових груп на цих напрямках поки не дозволяють досягти головної “проміжної” мети – вийти на широкий фронт до Дружківського району оборони ЗСУ та почати його штурм. Хоча на лівому фланзі 3-ї загальновійськової армії противник наблизився безпосередньо до Краматорська.
Загальний темп просування противника до Краматорська значною мірою залежить від оборонних боїв ЗСУ в районі Костянтинівки. Російське командування змушене відволікати значні сили на цей напрямок, замість того, щоб задіяти їх для оточення Дружківки.
У смузі наступу своєї 3-ї загальновійськової армії противник, ймовірно, отримав можливість прорватися безпосередньо на Краматорськ зі сходу, оминаючи Костянтинівку та Дружківку. Інтенсивне проникнення штурмових груп також дозволяє “відтіснити” українську оборону на захід від Часового Яру та прискорити просування в напрямку Часів Яр – Дружківка.
Однак дії противника вздовж річки Казенний Торець у напрямку Дружківки виявилися менш успішними, хоча й там противник здійснює “інфільтрацію” штурмових груп.
Успішне утримання українськими військами рубежу Новомиколаївка – Червоний Кут та району Торецьке – Торське – Павлівка – Приют фактично “гарантує” противнику наполегливі бої за Дружківку, яку йому, ймовірно, доведеться штурмувати “в лоб” зі сходу та південного сходу.
Поки українське командування вело “боротьбу за фланги” на Слов’янсько-Краматорському напрямку (утримуючи Лиманський плацдарм та ведучи бої по рубежу Добропілля – Костянтинівка), російські війська змогли провести відносно успішні наступальні дії безпосередньо “в лоб” зі сходу (на напрямках Сіверськ – Слов’янськ та Бахмут – Краматорськ).
Таким чином, росіяни створили передумови для виконання першого етапу Слов’янсько-Краматорської наступальної операції – виходу на ближні підступи до Слов’янська та Краматорська. Ймовірно, це може статися ще цієї осені.
Проте, повне завершення операції до кінця року виглядає проблематичним для противника, оскільки йому не вдалося забезпечити оперативне охоплення агломерації на достатню глибину. Росіяни змогли підійти до агломерації (лише на деяких ділянках) виключно зі сходу. Досягнення оперативного оточення залишається “дуже туманним”. Тому найімовірнішим сценарієм подальшого розвитку подій виглядає наступ російських військ “в лоб” зі сходу на вузьких ділянках фронту.
Джерело: www.24tv.ua