Україна має використовувати доступні торговельні механізми для захисту внутрішнього ринку та стимулювати переробку металобрухту в межах держави замість його експорту.
Таку думку висловив представник феросплавної галузі Сергій Кудрявцев, коментуючи ситуацію на ринку металобрухту.
За його словами, феросплавна галузь підтримує позицію металургів щодо необхідності регулювання експорту брухту. Якщо держава встановлює квоти або інші обмеження, вони мають бути зрозумілими для всіх напрямків експорту, зокрема до країн ЄС.
Кудрявцев наголосив, що українські виробники вже стикаються з тарифними, екологічними та квотними обмеженнями на європейському ринку. Тому Україна, як член Світової організації торгівлі, має право використовувати передбачені правилами СОТ механізми захисту свого внутрішнього ринку.
Він вважає, що такий підхід може застосовуватися не лише до металобрухту, а й до окремих видів продукції з третіх країн, якщо імпорт створює проблеми для українських виробників.
Ключовим аргументом на користь обмеження експорту брухту Кудрявцев назвав створення доданої вартості всередині країни.
“Держава повинна бути зацікавлена у виробництві, у створенні доданої вартості в Україні та отриманні валютної виручки від готового товару, а не лише від операцій із металобрухтом”, — зазначив він.
За його словами, до повномасштабної війни українські металургійні підприємства мали значний внутрішній попит на брухт, зокрема для розвитку сучасних виробництв. За таких умов економічно доцільніше було переробляти сировину в Україні, ніж одночасно експортувати металобрухт і потім імпортувати його за вищими цінами.
Нинішня ситуація відрізняється через масштабне скорочення або зупинку частини промислових потужностей. Це може сформувати тимчасовий надлишок металобрухту на внутрішньому ринку. Проте активне переорієнтування брухту на експорт створюватиме додаткове навантаження на обмежені сухопутні переходи з Польщею, Румунією, Угорщиною та Молдовою, якими вже перевозиться готова українська продукція.
Кудрявцев підкреслив, що в умовах війни пріоритетом державної політики має залишатися підтримка внутрішньої переробки та виробництва продукції з вищою доданою вартістю.
Як відомо, до запровадження заборони експорт брухту невпинно зростав. І хоча експортне мито на брухт становить 180 євро/тонна, Україна на цьому нічого не заробляла, оскільки вивозили цей брухт через Польщу з нульовим митом, а вже потім везли до Туреччини. Через такі “сірі” експортні схеми бюджет держави втратив понад 3 мільярди гривень.