- 1
- 2
- 3
- 1
- 2
- 3
Норвегія переживає національну трагедію. 28 серпня у віці 89 років помер король Гаральд V. Він запам’ятався не як віддалений монарх, а як справжній національний лідер, на думку якого орієнтувалися в усі важкі для нації часи.
За 35 років на престолі він майже не мав реальної політичної влади, але став однією з найпопулярніших постатей у країні та заслужив репутацію “народного короля”.
24 Канал розібрав біографію Гаральда V, його шлях від втечі від нацистів часів Другої Світової війни до сходження на престол та десятиліття змін образу норвезької монархії.
Розповідаємо, як король підтримував Україну після російського вторгнення і залишався популярним навіть попри скандали в королівській родині. Чим відзначився король Гаральд V та чому його смерть може стати критичною для існування норвезької монархії.
Реформатор з королівського двору: як Гаральд V змінював норвезьку монархію
Гаральд V народився 21 лютого 1937 року в заміській резиденції Скаугум неподалік Осло. Його народження стало історичною подією – він став першим принцом, народженим на землях Норвегії за 567 років. Дід Гаральда, король Гокон VII, був народжений у Данії, а батько, король Олаф V, – у Великій Британії.
Спокійне королівське дитинство на батьківщині тривало недовго. У квітні 1940 року нацистська Німеччина вторглася до Норвегії. Трирічному принцу разом із матір’ю та двома сестрами довелося тікати спочатку до Швеції, а потім – до Сполучених Штатів. Батько та дід Гаральда залишилися з норвезьким урядом в екзилі в Лондоні, тоді як майбутній король наступні п’ять років прожив у передмісті Вашингтона.
Родину прихистив президент Франклін Рузвельт. Сам Гаральд пізніше називав Сполучені Штати своєю “другою домівкою”. Норвезький принц навіть спостерігав четверту інавгурацію Рузвельта у 1945 році зі сходів Білого дому.
Після війни Гаральд повернувся до Норвегії й став першим членом королівської родини, якого віддали до звичайної державної школи. Далі були військова академія, навчання в Оксфорді та захоплення вітрильним спортом.
Кронпринц Гаральд V на відкритті Олімпіади в Токіо / Фото – World Sailing
У молоді роки Гаральд зіткнувся з першими конфліктами, пов’язаними з королівськими традиціями. У 1959 році він познайомився із Сонею Гаральдсен – донькою бізнесмена, яка не мала королівського чи аристократичного походження. Для тогочасної монархії це було неприпустимо, і звичайна історія кохання перетворилася на проблему державного масштабу.
Дев’ять років пара чекала дозволу на шлюб. Гаральд дав зрозуміти батькові, королю Олафу V, що або одружиться із Сонею, або не одружиться взагалі. Оскільки він був єдиним спадкоємцем, така впертість могла створити династичну кризу. Зрештою, принц свого досяг: у 1968 році король, після консультацій з урядом і парламентом, поступився. Це стало символом того, що навіть монархія здатна змінюватися та адаптуватися.
Наступні два десятиліття Гаральд провів у ролі кронпринца, поступово перебираючи все більше обов’язків свого батька. Після смерті Олафа V у січні 1991 року він офіційно став королем Норвегії.
На престол він зійшов у зовсім іншій країні, ніж та, з якої дитиною тікав від нацистів: багатій, демократичній і дедалі менш схильній сприймати монархів як людей з вищого світу.
Пристосування королівської родини до нової Норвегії стало головною справою наступних трьох десятиліть Гаральда. Він не правив країною у звичному розумінні, адже реальна влада належала парламенту та уряду. Натомість король поступово перетворювався на фігуру, до якої норвежці зверталися в моменти свят, трагедій і великих суспільних потрясінь.
Гаральд V разом із сином і майбутнім королем Гоконом спілкуються з українськими біженцями / Фото – NTB
Одним із таких потрясінь, що торкнулося не лише норвезького суспільства, а й самого короля, стала повномасштабна війна в Європі, розв’язана Росією.
Досвід власної втечі від нацистів несподівано отримав продовження вже наприкінці життя Гаральда. 18 березня 2022 року, менш ніж через місяць після початку повномасштабного російського вторгнення, король разом із кронпринцом Гоконом відвідав центр тимчасового розміщення українських біженців в Осло. Король Гаральд окремо подякував норвежцям, які добровільно допомагали українцям.
Через півтора року про цей жест йому особисто нагадав Володимир Зеленський. Під час аудієнції в Королівському палаці президент України назвав той візит “надзвичайно потужним сигналом підтримки”. У день смерті Гаральда V Зеленський опублікував текст співчуття в X, відзначивши гідність, мудрість і непохитну відданість своїй країні, яку уособлював король.
Від імені України висловлюю співчуття королівському дому Норвегії та Норвезькому народові у зв’язку зі смертю Його Величності Короля Гаральда V.
Його Величність уособлював гідність, мудрість і непохитну відданість своїй країні. Україна завжди пам’ятатиме його незмінну підтримку…
— Volodymyr Zelenskyy / Володимир Зеленський (@ZelenskyyUa) August 28, 2026
Формально Гаральд не міг ухвалювати рішення про комплекси протиповітряної оборони, боєприпаси чи мільярди євро допомоги – цим займаються уряд і парламент. Але власним авторитетом король послідовно підтримував курс, завдяки якому Норвегія стала одним із ключових партнерів України.
“Народний король”: чим Гаральд V заслужив такий статус
Статус “народного короля” серед населення Норвегії Гаральд V отримав цілком заслужено. Вже за рік після сходження на престол норвежці отримали наочне пояснення, яким саме королем він збирається бути.
На початку 1992 року потужний ураган спустошив західне узбережжя країни. Поки члени уряду залишалися в Осло, Гаральд одягнув пуховик, гумові чоботи та поїхав дивитися на наслідки стихії особисто. На одному зі зруйнованих господарств фермерка подякувала йому за приїзд. Гаральд відповів, що “інакше й бути не могло”. Цей епізод норвезькі медіа згадують як один із моментів народження образу “народного короля”.
Король Гаральд V крізь роки
Можливостей стати великим політичним реформатором Гаральд не мав. Норвегія є конституційною монархією, а функції короля переважно церемоніальні та представницькі. Тому своєю головною роботою він фактично зробив інше – бути поруч із країною саме тоді, коли їй це було потрібно.
За його правління королівський двір став відкритішим, почав публікувати фінансові звіти, а сам монарх підтримував значно ближчий стиль спілкування з суспільством.
Найважче випробування для цієї ролі настало 22 липня 2011 року. Андерс Брейвік спочатку підірвав бомбу в урядовому кварталі Осло, а потім влаштував стрілянину на острові Утея. Внаслідок теракту загинули 77 людей.
Наступного дня Гаральд звернувся до нації, закликавши норвежців не дозволити страху змінити країну. Однією з ключових фраз його виступу стали слова: “Свобода сильніша за страх”. Король говорив про відкрите суспільство, демократію і необхідність не дозволити терористу змінити саму Норвегію. Через десять років він повторив цю думку знову.
Звернення короля Гаральда V після терористичного акту 2011 року / Фото – NRK
Ще одним ключовим епізодом стала промова Гаральда у 2016 році, яка швидко розійшлася далеко за межі Норвегії.
Король говорив про те, наскільки змінилася країна за кілька десятиліть: серед норвежців тепер були люди з Афганістану, Пакистану, Польщі, Сомалі та Сирії, мусульмани й християни, а також люди різної сексуальної орієнтації.
Для монарха такі слова могли б здатися ризикованими, але у випадку Гаральда вони лише закріпили вже сформований образ. Він не намагався сперечатися з тим, як змінюється Норвегія, а радше показував, що монархія теж готова змінюватися разом із державою та народом.
У цьому, власне, і полягав секрет його “народності”. Гаральд не мав реальної політичної влади й не міг залишити після себе великих реформ. Натомість за десятиліття на престолі він зробив королівську родину значно менш віддаленою від звичайних норвежців і зумів зберегти особисту популярність у країні, де сама необхідність монархії час від часу ставиться під сумнів.
Показник стабільності: чому Гаральд V залишався популярним, навіть під час криз в родині
Найцікавішим елементом у біографії колишнього короля був і залишається його особистий авторитет, який найсильніше проявився вже наприкінці його правління. Норвезька монархія почала стикатися з проблемами, але навіть у періоди найгірших криз популярність Гаральда залишалася непохитною.
Спочатку чимало критики отримала донька Гаральда Марта Луїза через комерційну діяльність і шлюб з американцем Дуреком Верреттом, який називає себе шаманом. Та значно серйознішою стала історія навколо іншого члена королівської родини – Маріуса Борга Хойбі.
Хоч він є сином кронпринцеси Метте-Маріт від попередніх стосунків і не належить до королівської династії, його особиста репутація все одно відбивалася на королівській родині. У червні 2026 року суд визнав його винним у двох епізодах зґвалтування та домашньому насильстві й засудив до чотирьох років ув’язнення.
Королівська родина Норвегії / Фото AP
На додачу, сама Метте-Маріт опинилася в центрі скандалу після оприлюднення нових матеріалів про її багаторічні контакти з Джеффрі Епштейном уже після того, як американського фінансиста засудили за сексуальні злочини. Кронпринцеса згодом визнала, що погано розібралася в людині й відчуває сором за цю ситуацію, однак її пояснення переконали далеко не всіх норвежців.
Наслідки швидко проявилися в соціології. У січні 2026 року монархію підтримували 70% норвежців, а вже у лютому – лише 60%, що стало найгіршим показником в історії опитувань. До травня підтримка частково відновилася до 64%, однак майже кожен третій опитаний уже вважав, що після Гаральда країні варто відмовитися від монархії.
Під час кожного нового репутаційного удару по норвезькій монархії сам Гаральд показував стабільну популярність. У тому ж лютневому опитуванні Гаральд отримав оцінку 9,2 бала з 10 і залишався найпопулярнішим представником родини. Тобто норвежці дедалі сильніше сумнівалися в монархії, але продовжували довіряти голові двору.
Вплив монарха тримався виключно на особистих заслугах та репутації. Він правив понад три десятиліття без великих особистих скандалів, демонструючи стабільність та готовність виконувати роль короля навіть тоді, коли здоров’я вже регулярно його підводило.
Наприкінці життя, у 2024 році, Гаральду V встановили кардіостимулятор, і він був змушений скоротити кількість офіційних заходів. Частину обов’язків дедалі частіше виконував його син Гокон, однак відмовлятися від престолу Гаральд принципово відмовлявся. Свою позицію він пояснював тим, що присяга парламенту дається на все життя.
У підсумку Гаральд V фактично став головним запасом міцності норвезької монархії. Його смерть 28 серпня створює для нового короля Гокона VIII доволі незручне становище. Він легко успадкує норвезький престол, адже монархічні традиції залишаються незмінними. Однак успадкувати народну популярність батька йому навряд чи вдасться.
Відтепер практично кожен крок нового короля неминуче порівнюватимуть із Гаральдом – людиною, яка за 35 років на престолі зуміла зробити максимально архаїчний інститут частиною сучасної Норвегії. Якщо Гокон захоче зберегти цю традицію ще на одне покоління, йому доведеться наслідувати головний принцип батька: король має залишатися близьким і зрозумілим людям, інакше сам інститут монархії дуже швидко втратить сенс.
Джерело: www.24tv.ua