Биологічна зброя Золотої Орди: як облога Кафи в Криму спричинила пандемію Чорної смерті
Несколько важливих фактів про початок пандемії Чорної смерті та облогу Кафи
У 1346 році над потужними мурами процвітаючої генуезької фортеці Кафа несподівано пішов моторошний дощ із мертвих тіл. Так почалася найсмертоносніша пандемія в історії людства.
Епідемія подолала тисячі кілометрів Шовковим шляхом, щоб перетворити середньовічну Європу майже на суцільне кладовище. 24 Канал розповість про це трохи докладніше.
Як пробудилася Чорна смерть у горах Тянь-Шаню і чому дісталася Європи?
Найбільше масове вбивство в історії людства пов’язане, як не дивно, не з масштабним військовим вторгненням, а з мікроскопічною бактерією. Тривалий час науковий світ сперечався, звідки саме почалася Чорна смерть – пандемія, що забрала життя до 50 мільйонів осіб. Нарешті міжнародна команда вчених виявила епіцентр катастрофи – високогірне озеро Іссик-Куль у горах Тянь-Шаню на території сучасного Киргизстану.
Все почалося з непримітних надгробків на невеликих християнських цвинтарях Кара-Джигач та Бурана в Чуйській долині. Написи сирійською мовою на цих каменях свідчили, що у 1338–1339 роках місцева громада зазнала раптового й нищівного удару невідомої “моровиці”. Дослідники ексгумували рештки кількох жертв та витягли ДНК із залишків зубів. І саме в зубах людей, які померли за 7 років до початку епідемії в Європі, виявили генетичний матеріал бактерії Yersinia pestis. Більше того, це був саме той предковий штам, який став прабатьком усіх подальших варіацій чумної палички.
Учені назвали цей момент “Великим вибухом” чуми. Але як бактерія з віддаленого гірського регіону Центральної Азії змогла дістатися густонаселених європейських міст? Річ у тім, що в ті часи величезні території Євразії перебували під контролем Монгольської імперії та її наступників, що забезпечувало так званий Pax Mongolica – Монгольський мир. Цей період відносної стабільності дозволив Шовковому шляху функціонувати як безперебійній трансконтинентальній магістралі. Каравани, навантажені шовком, спеціями, хутром та коштовностями, спокійно рухалися від кордонів Китаю до берегів Чорного моря. Але разом із купцями цією магістраллю подорожували й мікроорганізми.
Природним резервуаром Yersinia pestis у Центральній Азії були дрібні гризуни, і ось вони через кліматичні зміни почали мігрувати ближче до людських поселень у пошуках їжі. А транспортом до людей для бактерії стала блоха Xenopsylla cheopis. Біологічний механізм передачі інфекції нагадує ідеально сплановану диверсію – потрапляючи до шлунка блохи, чумні бактерії починають стрімко розмножуватися, утворюючи біоплівку, яка повністю блокує травний тракт комахи. Зголодніла блоха стає надзвичайно агресивною, безперервно кусає нових жертв, в тому числі й людей, але не може проковтнути кров, а тому відригує заражену масу прямо у відкриту рану, інфікуючи господаря.
Заражені щури та блохи ховалися в пакунках з тканинами і мішках із зерном, подорожуючи разом із караванами через безкраї степи Орди. І дуже часто вони прибували на Кримський півострів, а саме до міста Кафа (сучасна Феодосія) – перлини генуезької торгової імперії. У середині XIV століття Кафа була мегаполісом, де перетиналися інтереси Сходу та Заходу, неприступною фортецею з подвійним кільцем мурів, яка контролювала весь чорноморський трафік, та містом із колосальними багатствами. І ось цей фактор став каталізатором катастрофи.
Облога Кафи та атака трупами: як почалася загальноєвропейська катастрофа?
Великоліпність Кафи не могла не викликати заздрості у сусідів. У 1343 році розгорівся конфлікт між італійськими купцями та ханом Золотої Орди Джанібеком. Після кількох дрібних сутичок хан вирішив назавжди вигнати генуезців із Криму. У 1345 році величезна монгольська армія взяла Кафу в щільну облогу. Місто було добре підготовлене до оборони, мало запаси продовольства і постійно отримувало підкріплення з моря, тому облога затягнулася.
Восени 1346 року в таборі Джанібека сталася біда – серед монгольських воїнів раптово спалахнула невідома хвороба. Люди вкривалися чорними плямами, у них запалювалися лімфатичні вузли, утворюючи болісні бубони розміром з яблуко, після чого наставала швидка й болісна смерть. Це була бубонна чума, яка прибула до табору разом із підкріпленням та провіантом зі східних степів. І армія хана почала танути на очах.
Джанібек зрозумів, що взяти місто традиційним штурмом він уже не зможе. У пориві відчаю та люті хан ухвалив безпрецедентне рішення, яке увійшло в історію як перша задокументована бактеріологічна атака. Він наказав своїм інженерам заряджати гігантські облогові машини (требушети) не каменями чи запальними снарядами, а трупами воїнів, які померли від чуми.
Італійський нотаріус Габріеле де Муссі, який саме й задокументував ці події, залишив моторошний опис: “Гори трупів закидали в місто, і християнам не було куди втікати від них, ніде було сховатися…” Генуезці намагалися очистити місто, скидаючи тіла, що розкладалися, в море, але це не допомогло. Повітря в Кафі наповнилося нестерпним смородом, а вода й ґрунт були миттєво заражені. Чума передається переважно через укуси бліх, а не просто від контакту з трупами, але наявність тисяч заражених тіл, на яких кишіли інфіковані комахи та щури, перетворила Кафу на біологічну бомбу.
Зрозумівши, що місто приречене, генуезькі купці, аристократи та моряки кинулися до порту. Вони вантажили на галери залишки своїх скарбів і в паніці відпливали якомога далі від проклятого берега. Але разом із ними в трюмах, серед мішків із зерном і рулонів дорогоцінного шовку, сховалися щури, на яких подорожували мільйони заражених бліх. 12 генуезьких галер прорвали блокаду і вийшли в Чорне море, прямуючи через Босфор у Середземномор’я. І в своїх надрах вони несли загибель для цілого континенту.
Як чума поширилася Європою і до яких наслідків призвела?
У жовтні 1347 року ця флотилія смерті досягла порту Мессіни на острові Сицилія. Коли портові службовці піднялися на борт, вони побачили жахливу картину – більшість моряків уже були мертві, а ті, хто ще дихав, корчилися в агонії, вкриті чорними пухлинами, з яких сочилася кров та гній. Влада Мессіни негайно наказала вигнати кораблі з гавані, але було надто пізно. Щури по канатах уже спустилися на берег, інфекція вирвалася на волю.
З Сицилії чума блискавично перекинулася на материкову Італію. У січні 1348 року заражені галери досягли Генуї та Венеції, а згодом – французького порту Марселя. Звідти Чорна смерть, немов лісова пожежа, поширилася по всій Європі, рухаючись торговими шляхами, річками та дорогами. Вона не щадила нікого – ні королів, ні селян, ні єпископів. І медицина того часу була абсолютно безсилою проти невидимого ворога. Лікарі в масках із дзьобами, наповненими травами, намагалися лікувати хворих кровопусканням, що лише прискорювало смерть.
За кілька років пандемія знищила від 30 до 50 відсотків населення Європи. Цілі міста вимирали, поля залишалися неораними, а соціальна та економічна структура середньовічного суспільства зазнала незворотного колапсу. Однак саме цей колапс згодом призвів до підвищення цінності людської праці, руйнування феодальної системи і, зрештою, став одним із каталізаторів епохи Відродження.
Уся ця історія – не просто похмурий епізод минулого, а яскраве свідчення того, наскільки тісно пов’язаний наш світ. Вивчення того, як торгові шляхи та людські конфлікти ставали каталізаторами глобальних катастроф, вчить нас бути пильними й сьогодні, адже розуміння історії – це наш найкращий компас у побудові безпечного майбутнього для всього людства.
Джерело: www.24tv.ua