15 серпня у Фейсбуці було опубліковано допис про морські перевезення та панування на морі. Пост доповнено та розширено для глибшого аналізу.
Про мораторії та господарів моря
9 серпня міністр закордонних справ Туреччини запропонував Росії мораторій на удари по цивільних суднах у Чорному морі. Україна підтримала цю пропозицію. Однак президент Росії Володимир Путін, який перебував на завершальній стадії навчань Тихоокеанського флоту, не сприйняв цю ініціативу. 12 серпня Україна завдала масованого удару по порту Новоросійська, пошкодивши три головні зернові термінали, через які Росія експортує 75% всього свого зерна та 88% морського експорту. Також було уражено нафтовий термінал “Шесхаріс”, який припинив роботу, та фрегат “Адмірал Макаров”, носій ракет “Калібр”. Того ж дня Путін пригрозив затримувати західні судна, тоді як Росія продовжувала завдавати ударів по портах Одеси та дунайських портах.
14 серпня вийшла стаття “Fleet in being та господарі моря”, де підбито підсумки війни на морі. Зазначалося, що до початку 2026 року близько 30% бойового складу Чорноморського флоту РФ було потоплено або серйозно пошкоджено, що призвело до втрати статусу флоту та переходу до режиму виживання. Автор статті назвав “птахів Мадяра” господарями моря, але визнав, що Україна поки що не може захистити свої порти та цивільні судна, що призвело до припинення українського експорту зерна.
Автор зазначає, що Росія задоволена тим, що український експорт також зазнав збитків. Натомість Україна, попри труднощі, зможе відновити експорт за допомогою міжнародних партнерів.
Забій зернових корів та кисла посмішка української Фортуни
У статті детальніше описується удар по Новоросійську, внаслідок якого, за даними “Кримського вітру”, фрегати “Адмірал Макаров” та “Адмірал Ессен”, а також інші носії “Калібрів”, втратили ударний потенціал і були виведені з експлуатації щонайменше на рік. Автор наголошує на зміні характеру війни на морі, коли панування на морі більше не гарантує безпеки власних портів. Незважаючи на можливість загнати залишки російського флоту до Новоросійська, Україна ще не має достатньо сил для захисту своїх портів від російських атак, що призводить до взаємних збитків у зерновому експорті.
Автор аналізує причини, чому Росія відмовилася від участі у Чорноморській зерновій ініціативі та перешкоджає українському морському коридору. Припускається, що це може бути пов’язано з помстою Путіна за попередні невдачі та невдоволенням успіхами України. Також розглядаються зміни у політичній ситуації в Україні, зокрема відставка Михайла Федорова, що могло вплинути на зовнішньополітичні плани України та додати оптимізму Росії.
Автор припускає, що Путін вирішив скористатися ситуацією, коли Україна, на його думку, повторює помилки минулого, і почати ескалацію, навіть ціною власних втрат у зерновому експорті та бензиновій кризі.
Дорога заморська теличка
У статті розглядаються проблеми Росії, зокрема бензинова криза. Зазначається, що Росія не провела плановий ремонт НПЗ влітку, намагаючись створити враження подолання кризи. Українські удари по нафтовій інфраструктурі, які посилюватимуться восени за рахунок балістичних ракет, також сприяють кризі. Імпорт бензину з Індії та Марокко не вирішує проблему, оскільки вартість імпортного пального вища за ціни на російській біржі. Наведені дані Санкт-Петербурзької міжнародної товарно-сировинної біржі свідчать про зниження обсягів продажу та цін на бензин. Незважаючи на будівництво нового парку резервуарів, танкери залишаються нерозвантаженими, але очікується, що восени ціни на пальне значно зростуть.
Автор висловлює надію, що проблеми аграріїв, пов’язані з низькими цінами на зерно та високими цінами на пальне, спонукатимуть Росію погодитися хоча б на морський мораторій.