Китай залишається найважливішим союзником Росії у війні проти України.
У геополітичному плані Німеччина здійснила “поворот епох” лише наполовину. Зусилля зі стримування та залякування Росії, що стали неминучими після 2022 року, виправили давні хибні уявлення німецької політики. Але ця корекція здебільшого обмежилася європейською безпекою.
У решті світу уряд Олафа Шольца, а тепер і уряд Фрідріха Мерца, намагалися продовжувати старі лінії німецької зовнішньої політики: трансатлантичну орієнтацію, багатосторонність, прихильність до міжнародного права і, насамперед, сильну зосередженість на зовнішній торгівлі, пише Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Особливо це проявилося у відносинах з Китаєм, де під час першого візиту канцлера до Пекіна в лютому мова знову йшла переважно про економічні питання. Говорили про вигоди для добробуту від обміну та про необхідність чесної конкуренції; китайці пообіцяли замовити літаки у Airbus.
Так або приблизно так проходили візити німецьких канцлерів до Китаю й у минулому, включаючи обов’язкову економічну делегацію, пише видання. Це зовнішня політика експортної нації. Вона спрямована на завоювання ринків.
Світоглядно твердо на боці Путіна
Це вже було головною помилкою мислення німецької політики щодо Росії. Інтереси німецької промисловості не збігаються з інтересами німецької держави, оскільки останні виходять за межі робочих місць і корпоративного прибутку.
Повідомляється, що Китай – найважливіший союзник Росії у війні проти України. Без підтримки Сі Цзіньпіна похід кремлівського диктатора Путіна, можливо, вже провалився б. Китайські закупівлі нафти, постачання товарів подвійного призначення та військова співпраця обох країн допомогли Росії пом’якшити західні санкції та приносять додаткову користь на полі бою.
На відміну від Індії, яка теж досі купує нафту в Росії, для Китаю йдеться не лише про економічну вигоду. Сі не приховує, що й у світогляді твердо став на бік Путіна. Обидва хочуть зруйнувати похитнутий, але все ще домінуючий світовий порядок, вибудований Заходом.
Китайський лідер держави та партії холоднокровно скористався помилками Путіна в Україні, щоб поставити сусіда в залежність від себе. Тепер Росія слугує йому інструментом, щоб тримати Захід, особливо Америку, зайнятим у Європі та послаблювати його. У своїй антиєвропейській люті прихильники Трампа навіть допомагають йому в цьому.
Це не “стратегічне партнерство”
Це не “стратегічне партнерство”, як ще в Пекіні сказав Мерц, а його пряма протилежність: стратегічне суперництво. У конфлікті, який є визначальним для долі Європи, Пекін стає на бік агресора.
Україна насправді воює проти двох великих держав, а європейці через торгівлю ще й постачають засоби більш могутній з них, йдеться в матеріалі. Навіть нещодавні військові труднощі Росії не призвели до зміни курсу в Пекіні. Сі ні в якому разі не хоче, щоб Путін програв. Це жорстке протиріччя інтересів з Європою.
Доводиться сумніватися, що масштаб цього розвитку подій дійсно розуміють у Берліні (і в Брюсселі). Канцлер останнім часом дійсно висловлюється критичніше щодо надвиробництва в Китаї, субсидій чи низького курсу юаня. Але це насамперед реакція на занепад німецької автомобільної промисловості.
Коли нещодавно Макрон перебував із візитом у Брюсселі, Мерц говорив про “час, коли Росія загрожує нашій безпеці, коли Китайська Народна Республіка кидає виклик нашій економіці і коли трансатлантичне партнерство втратило свою самоочевидність”.
Перше і третє твердження є правильними, але китайський виклик – не лише економічний. Промисловий підйом Китаю створює проблему влади, оскільки піддає малі держави та середні держави Європи тиску ще однієї великої держави, пишуть ЗМІ. Китайська підтримка російської агресивної війни змушує нас тепер відчути це на власній шкурі. Це не буде востаннє.
Цьому не можна протистояти лише посиленням військової присутності в Азії, як це останнім часом намагалася робити й Німеччина. Європейці занадто слабкі, щоб самостійно створити противагу Китаю, тим більше в можливому конфлікті навколо Тайваню. Навіть санкції, які Брюссель досі вводив проти окремих китайських фірм, були лише символічними заходами.
“Останній козир ЄС у багатополярному світі – його економічна міць. Китай зазнає економічних труднощів, він не захоче втратити доступ до платоспроможного внутрішнього ринку Європи. У переговорах з Пекіном, окрім торговельного дефіциту, мова має йти набагато більше про Україну”, – йдеться в матеріалі.
Раніше УНІАН повідомляв, що Мерц заявив про нову фазу війни в Україні.