Зараз багато говорять про те, що Європа боїться залишитися осторонь від можливих переговорів щодо України. Мовляв, Дональд Трамп може домовлятися з Москвою, оминаючи європейців, а вони намагаються відвоювати собі місце за столом переговорів.
Я б не дивився на ситуацію настільки чорно-біло. Інтереси України, Європи та Сполучених Штатів далеко не завжди збігаються. І кожна сторона намагається домогтися закінчення війни з урахуванням, перш за все, власних інтересів.
Точно так само я не вірю в історію про те, що Трамп просто візьме і домовиться з Путіним щодо України в обхід усіх. Він уже майже два роки знову перебуває в Білому домі. Якби це було настільки просто, чому він досі цього не зробив?
Тому що є Європа, є її інтереси, є Україна, є НАТО. У нас сформувалася своєрідна антиросійська коаліція США, Європи та України. Наші інтереси не ідентичні, але в певний момент вони можуть максимально зблизитися – і саме це здатне чинити реальний тиск на Росію.
У Європи ще є важелі впливу на Росію
Є й інша проблема. Ми постійно чуємо від Європи про нові санкції. Зараз Кая Каллас анонсує черговий надпотужний пакет, який має стати найжорсткішим від початку війни.
Звучить добре. Але в мене є просте запитання: чи домовилися вже з усіма, хто має за нього проголосувати?
Адже ми вже не раз бачили, як це працює. Один санкційний пакет, другий, третій. А потім з’являється держава, яка має свої економічні чи політичні інтереси, і вона блокує рішення або вимагає його пом’якшити.
Раніше таким зручним виправданням була Угорщина. Коли ця перешкода зникла, з’явилися інші – Греція, Мальта. І якщо завтра не буде Греції чи Мальти, може знайтися хтось інший.
Саме тому я не погоджуюся з тим, що в Європи нібито закінчилися важелі впливу на Росію. Важелі є. Питання в тому, наскільки Європа готова ними користуватися.
Європейським політикам дуже зручно пояснювати неможливість того чи іншого рішення правилами самого Європейського Союзу: потрібен консенсус, потрібно врахувати позицію окремої держави, є національні бізнес-інтереси.
І формально все це правда. Саме на таких засадах існує Європейський Союз.
Але для України результат від цього не змінюється. Ми чуємо гучні заяви про нові санкції, а потім можемо отримати значно слабше рішення і традиційне пояснення: ми не могли зробити більше.
Кремль чинитиме на Європу все більший тиск
Росія все це чудово розуміє. Саме тому Москва чинитиме на Європу все сильніший тиск. Ми вже бачимо російські ракети та безпілотники біля кордонів НАТО, бачимо активність у Балтійському морі, погрози у зв’язку із затриманням суден тіньового флоту. Росія розширює зону протистояння і намагається створити для європейців якомога більше проблем.
І це не випадково.
Росія не здатна фінансово виснажити всю Європу. Європейська економіка незрівнянно потужніша. Тому Кремлю потрібно не перемогти Європу економічно, а змусити її саму шукати спосіб знизити ціну протистояння – тиснути, погрожувати, створювати проблеми з безпекою та судноплавством, грати на внутрішніх протиріччях.
І нам потрібно виходити саме з цієї реальності.
Як домовлятися з європейцями?
Можна скільки завгодно обурюватися тим, що Європа діє недостатньо швидко чи недостатньо жорстко. Часто ця критика є абсолютно справедливою. Але політика – цинічна річ. Європейські держави в першу чергу захищатимуть власні інтереси. Нам це може не подобатися. Ми можемо з цим не погоджуватися. Але ми мусимо це розуміти і навчитися з цим працювати.
Тому для України особливо важливі прямі двосторонні домовленості з державами, які реально готові діяти.
Якщо Велика Британія готова разом з нами виробляти далекобійні безпілотники – потрібно розвивати це співробітництво. Якщо інша країна готова інвестувати в українську оборонну промисловість, постачати зброю чи зміцнювати нашу ППО – потрібно вибудовувати з нею окремі довгострокові механізми.
Такі кроки вже робляться. І саме цей напрямок, на мою думку, потрібно посилювати. Адже чекати, що вся Європа одного дня одночасно стане однаково рішучою щодо Росії, можна дуже довго. А в України цього часу немає.
Джерело: www.24tv.ua