У Вашингтоні відбувається процес, який Україні важливо уважно відстежувати.
Американський Конгрес дедалі виразніше ставить адміністрації Трампа незручні запитання: чому від України вимагають поступок заради миру, але водночас росія продовжує отримувати економічні ресурси для ведення війни?
Це вже не просто суперечка між демократами і республіканцями.
Це питання американських національних інтересів.
Сенатор Крістофер Кунс нагадав, що Україна свого часу відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу. Натомість отримала від США запевнення щодо поваги до її суверенітету й територіальної цілісності та запевнення у захисті своїх визнаних кордонів.
Минуло понад тридцять років – і світ побачив, чого вартує міжнародна система безпеки, якщо агресору дозволяють силою перекреслювати міжнародне право.
Сенатор вказав, що сьогодні Україна не просто захищає власну територію.
Вона стримує росію – державу, яка підтримує Іран, співпрацює з іншими противниками Заходу і веде війну, наслідки якої виходять далеко за межі українських кордонів.
І саме тому американським політиком поставлено просте питання:
Як можна вимагати від України миру, якщо агресор не позбавлений можливості фінансувати війну?
Особливо дивно це виглядає тоді, коли російські нафтові доходи залишаються одним із головних джерел фінансування її воєнної машини.
Але є й інша Америка.
7 серпня Сенат США переважною більшістю – 86 голосами проти 11 – підтримав масштабний санкційний законопроєкт проти росії та тих, хто купує її енергоносії.
Це принципово важливий сигнал.
Бо за жорсткішу політику щодо кремля виступають не тільки демократи.
У Конгресі сформувалася двопартійна група американських політиків, які розуміють просту річ:
росію не можна переконати припинити агресію, одночасно залишаючи їй гроші на продовження війни.
12 серпня сенатори Крістофер Кунс та Елізабет Воррен вимагали від адміністрації пояснити, чому призупинено подальше посилення санкцій проти компаній і банків, які допомагають росії обходити обмеження.
Це вже не політичний шепіт.
Це публічний виклик політиці Білого дому.
І тепер – найважливіше.
3 ЛИСТОПАДА МОЖЕ СТАТИ ДНЕМ ПОЛІТИЧНОГО ПЕРЕЛОМУ
Саме цього дня американці обиратимуть новий склад Конгресу.
Переобираються всі 435 членів Палати представників і 35 сенаторів. Новий Конгрес розпочне роботу у січні 2027 року.
Сьогодні республіканці контролюють Сенат із перевагою 53–47, а їхня більшість у Палаті представників також дуже вузька.
Тому листопадові вибори можуть докорінно змінити баланс сил у Вашингтоні.
І тут важливо не робити передчасних висновків.
Не можна сказати, що демократи гарантовано переможуть.
Можна сказати, що після виборів американська політика може стати проукраїнською.
Але слід зазначити й інше:
якщо демократи отримають контроль над Палатою представників і Сенатом, можливості адміністрації Трампа проводити політику умиротворення кремля суттєво звузяться.
Конгрес матиме інші важелі.
Бюджет.
Санкції.
Контроль за їх виконанням.
Розслідування.
Міжнародні зобов’язання.
І найголовніше – можливість сформувати законодавчу політику, яку президент уже не зможе ігнорувати.
Тому Україні не можна спостерігати за Вашингтоном лише через заяви Білого дому.
Америка – це не тільки президент.
Америка – це Конгрес.
Сенат.
Палата представників.
Суди.
Штати.
Американське суспільство.
І сьогодні в американському парламенті дедалі голосніше звучить думка, яка має принципове значення для України:
мир не може будуватися шляхом покарання жертви та економічного заохочення агресора.
Україна повинна працювати з усіма американськими політичними силами, які стоять за міжнародне право, демократію та безпеку.
Не чекати листопада.
Працювати вже зараз.
Бо 3 листопада може змінити політичний баланс у Вашингтоні.
І якщо це станеться, кремлю доведеться мати справу вже не тільки з позицією Білого дому, а й з Конгресом, який здатен сказати: досить фінансувати агресію – час платити за неї.