
Демократична Республіка Конго прагне отримати більше вигоди від своїх величезних запасів міді та кобальту, обмежуючи експорт необробленої руди та заохочуючи місцеву переробку та рафінування.
Амбіції значні: утримати більше мільярдів доларів, які генеруються цими критично важливими мінералами, в межах національної економіки, одночасно створюючи можливості для робочих місць, інвестицій та промислового розвитку.
Проте існує серйозна перешкода — електроенергія.
ДР Конго стикається зі значним дефіцитом електроенергії, що ставить під сумнів наявність у країни інфраструктури, необхідної для підтримки розширеної потужності з видобутку, плавки та рафінування.
Що означатимуть нові експортні обмеження для гірничодобувних компаній? І чи зможе ДР Конго подолати свої енергетичні обмеження, щоб перетворити свої мінеральні багатства на стійку економічну цінність?
Лендрі Джімпе, керуючий партнер Innogence Consulting у ДР Конго, обговорив виклики та можливості з Business Africa.
Замбія: хто отримує вигоду від буму міді?
Замбія стає ключовим гравцем у сфері критично важливих мінералів Африки.
Зі зростанням світового попиту на мідь, у країну надходять мільярди доларів інвестицій, частково зумовлені глобальним переходом до зеленої енергетики.
Однак за інвестиційними показниками криється складніша реальність.
Для багатьох замбійців питання полягає не лише в тому, скільки міді виробляє країна, а й у тому, яка частка цих багатств надходить до місцевих громад.
Міжнародні кредитори привітали прогрес у фіскальних реформах та реструктуризації боргу. Проте громадяни продовжують ставити під сумнів, чи мінеральні багатства Замбії забезпечують кращі засоби до існування та ширші економічні можливості.
Наш репортаж розглядає розрив між мінеральними амбіціями Замбії та досвідом громад, що живуть поруч із її шахтами.
Малі: Боґолан перетворює традиції на можливості
У Малі давнє ремесло знаходить нову економічну актуальність.
Боґолан, відмінний текстиль, виготовлений за традиційними техніками, що передаються з покоління в покоління, приваблює поновлений інтерес як у Малі, так і за кордоном.
Для жінок, які його виготовляють, боґолан — це більше, ніж символ культурної спадщини. Це також джерело доходу та шлях до більшої фінансової незалежності.
Зі зростанням попиту жінки-майстрині перетворюють традиційні знання на сталий спосіб життя, підтримуючи свої родини та допомагаючи зберегти одну з найвизначніших культурних традицій Малі.
