У п’ятницю, як і щодня, Гедеон Банга Нґбапе, головний спеціаліст із відстеження контактів у місті Нізі, разом зі своєю командою обстежували громади на сході Конго. Вони шукали людей, які могли контактувати з хворими на Еболу під час найшвидшого в історії країни спалаху цього захворювання.
Гедеон Банга Нґбапе зазначив, що наразі вони стикаються з труднощами через те, що медичні працівники не отримували зарплати понад три місяці.
«Ми також стикаємося з проблемами, пов’язаними з обмеженою мобільністю наших польових працівників», — додав він.
У четвер медичні працівники Центру лікування Еболи в Нізі оголосили страйк, і заклад тимчасово закрили.
Працівники розслідують десятки повідомлень про підозрілі випадки, шукають тих, хто контактував із ймовірними чи підтвердженими хворими, та намагаються якнайшвидше помістити догляду тих, хто має симптоми, аби запобігти подальшому поширенню вірусу.
Проте система спостереження дедалі більше відстає від швидкості поширення вірусу.
Нґбапе наголосив, що якщо спостереження працюватиме неефективно, постраждає вся система реагування.
Урядові дані, опубліковані в ніч на вівторок, свідчать про 4 381 підтверджений випадок захворювання, з яких 2 011 летальних. Показник смертності досяг такого рівня майже втричі швидше, ніж під час спалаху Еболи 2014–2016 років у Західній Африці, який був найгіршим в історії.
Поточний спалах було оголошено 15 травня, але, за словами медичних чиновників, дослідження геному вірусу показали, що він розпочався ще кілька місяців тому, у лютому.
У Нізі команди спостереження Нґбапе отримують в середньому від 60 до 70 повідомлень про підозрілі випадки на день.
Ана Ндрой Касіме, громадська медична працівниця з Нізі, розповіла, що відвідує домівки, щоб розповісти мешканцям про Еболу, та повідомляє про підозрілі випадки медичним працівникам. Однак, за її словами, працівникам, подібним до неї, бракує базових засобів захисту.
Нинішній спалах, спричинений рідкісним штамом вірусу Ебола Бундібугьо, розвивається в одних із найскладніших умов, які тільки можна уявити.
Не існувало затверджених вакцин чи методів лікування вірусу Бундібугьо, хоча випробування тривають.
Страйки деяких неоплачуваних медичних працівників, погрози з боку повстанських груп, гнів громад, які тривалий час перебувають у стані травми, а також дезінформація про те, що Еболи нібито не існує, значно перешкоджали зусиллям з реагування.