Заступниця директора вашингтонського офісу Human Rights Watch (HRW) Ніколь Віддерсхайм закликала Конгрес США не допустити реекспорту виробленої за американськими ліцензіями зброї з Туреччини в Україну. Причина, на її думку, полягає в тому, що ця зброя включає касетні боєприпаси, які є надмірно невибірковими та небезпечними.
Наприкінці листопада минулого року майже 80 організацій під егідою HRW засудили Україну за послаблення заборони щодо застосування протипіхотних мін. Про це пише Олексій Копитько.
Замість Росії порушником виставляють Україну
Найбільш дивним у зверненні HRW є те, що вони зазначають: “Подібно до вкрай сумних виходів з договору країн Балтії, Фінляндії та Польщі (!), цей крок явно суперечить основній гуманітарній місії договору…”. На думку організації, Україна не лише підриває гуманітарні засади, але й загрожує світовому прогресу у боротьбі з мінами за останні 30 років.
З “підступною” Україною все зрозуміло. Але чому раптом на слизьку доріжку підриву гуманітарних засад ступили Фінляндія, країни Балтії та Польща? Можливо, є якась закономірність? Може, щось трапилося, і треба пошукати причину?
Минулого року громадські діячі ритуально засудили дії Росії. Але без жодних практичних кроків. Цього разу вашингтонська Віддерсхайм категорично не помітила ані вкрай невибіркових авіабомб, що летять на українські населені пункти (включаючи обласні центри з сотнями тисяч цивільних), ані високоточних дронів, за допомогою яких росіяни навмисно влаштовують “сафарі” на некомбатантів.
Віддерсхайм ігнорує запитання: як Україні захищатися від орди, що вторглася, заперечує всі гуманітарні норми і стирає цілі міста вщент?
Громадські організації-лицеміри
Завжди було цікаво, що в голові у таких діячів. Як вони влаштовані?
Припустимо, вам не подобається якась зброя, і ви через це не можете їсти – настільки ви переживаєте за бідних цивільних по обидва боки лінії фронту. Тоді було б логічно вимагати заблокувати певну зброю, але, наприклад, просити Конгрес завалити Україну засобами ППО. Або масштабувати допомогу “вибірковою” зброєю. Наприклад, авіаційними ракетами великої дальності проти російських носіїв керованих авіабомб.
Або посилити санкції проти агресора, обмеживши його можливості. Наприклад, заблокувавши постачання до Росії (у тому числі з ЄС) глинозему для виготовлення елементів балістичних ракет. Тоді все зрозуміло. А зараз – незрозуміло.
Звинувачувати жертву агресії, яка стікає кров’ю, – це дуже своєрідне уявлення про захист прав людини. Хіба ні?
Ці громадські лицеміри, які оперують багатомільйонними бюджетами, втомлюють. Для них у пеклі має бути передбачений окремий куточок.
Джерело: www.24tv.ua