Війна на знищення в Чорному та Азовському морях завдає мільярдних збитків обом сторонам – як Росії, так і Україні. Які наслідки для України, як держава допомагає бізнесу пережити кризову ситуацію, а також що означає фактор Туреччини?
З кінця другого кварталу 2026 року широкомасштабна російсько-українська війна остаточно перейшла в нову фазу: тотальне знищення економічної інфраструктури противника з метою виснаження тилу.
Нова фаза війни
Якщо раніше удари вглиб території були майже виключно інструментом російського терору проти українців, то зараз ми також можемо завдавати ворогу значної, часом болючішої шкоди.
Один із центрів нової фази війни – Чорне та Азовське моря. З початку літа Україна досягла серйозних успіхів, пошкодивши сотні російських суден в обох морях. Це суттєво підірвало експортні можливості агресора, частково заблокувавши його основний порт у регіоні – Новоросійськ. З іншого боку, росіяни активізували традиційну літню кампанію проти українських чорноморських портів.
Тому давайте розберемося, чому цей взаємний “ормузський сценарій” обернеться для української економіки. І до чого тут Туреччина?
Хто страждає найбільше?
Очевидно, що найбільшої шкоди від блокади наших портів зазнають експортери агропродукції.
За підсумками 2025 року 56% усього українського експорту припадало на продукцію сільського господарства. Із них до 90% (до 20 мільярдів доларів) транспортувалося через порти Великої Одеси та дунайський портовий коридор. Тобто йдеться про основу українського експортного потенціалу, основне джерело надходження валютної виручки.
Через російські обстріли в липні 2026 року Україна експортувала 3,67 млн тонн агропродукції, що на 23% менше, ніж у червні. Очікується, що падіння у серпні буде ще більш значним.
За оцінками НБУ, втрати від недоотриманої експортної виручки в другій половині 2026 року внаслідок зупинки морського експорту з України складуть понад 2 мільярди доларів. Водночас у Нацбанку запевняють: “Завдяки розвиненим альтернативним маршрутам та досвіду аграріїв ситуація залишається більш контрольованою, ніж під час блокади 2022 року”.
Міністр аграрної політики Тарас Висоцький нещодавно заявив, що через блокування морського експорту понад 30 мільйонів тонн української агропродукції можуть не потрапити на світові ринки. Внутрішні ціни на зернові та олійні культури вже знизилися на 30%, а прямі втрати аграрного сектору у 2026 році можуть скласти від 1,5 до 3 мільярдів доларів.
Ще одна галузь, яка страждає від ситуації на морі, – металургія, до 60% або близько 3,5 мільярда виручки якої транспортується морем. Вона також займає значну частку у загальному українському експорті (15% у 2025 році). Йдеться насамперед про чорні метали та залізорудну сировину.
Президент об’єднання підприємств “Укрметалургпром” Олександр Каленков підкреслив: “Доступ до моря – найвагоміший фактор виживання нашої галузі. Це серйозніша проблема, ніж у 2022–2023 роках, адже тоді ціни були вищими, і підприємства змогли пережити кризу. Зараз альтернативи портам Одеси немає”.
Як український уряд планує допомогти експортерам?
Міністр Висоцький заявив про нарощування Україною експорту залізницею, автомобільним транспортом та через дунайські порти. Однак “ці маршрути забезпечать лише 50–55 % пропускної здатності портів Великої Одеси, які могли експортувати близько 6 мільйонів тонн агропродукції щомісяця”.
У результаті експортери опинилися в ситуації, коли частину продукції, ймовірно, реалізувати не вдасться. Відповідно, це може призвести до значних збитків і поставити під питання саме виживання бізнесу.
За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної Ради Дениса Марчука, для проведення майбутніх посівних кампаній, виплат пайовикам та обслуговування кредитів агросектору знадобиться близько 500 мільярдів гривень. Без фінансової підтримки частина господарств може скоротити посівні площі або припинити діяльність.
Український уряд наразі вживає низку антикризових заходів, зокрема:
- оптимізація програми “5–7–9” для агровиробників. Це дозволить їм отримати пільгові кредити для поповнення обігових коштів. Загальний обсяг програми – 80 мільярдів гривень;
- НБУ запровадив пільги для компаній, які мають проблеми з експортною логістикою. Йдеться про правила реструктуризації, розрахунок кредитного ризику, правила застави тощо;
- Міністерство агрополітики звернулося до Єврокомісії з проханням виділити 220 мільйонів євро для компенсації відсотків за кредитами українських агровиробників.
Перелічені заходи дозволять бізнесу протриматися кілька місяців. Але коли експортні умови повернуться до відносно сприятливих? Про це поки ніхто сказати не може, оскільки агресор дедалі більше нарощує свій ударний потенціал.
Наприклад, засновник Аграрної технологічної компанії Юрій Дробязко припускає, що порти повноцінно не запрацюють раніше кінця року. Він закликає агровиробників утриматися від продажів за низькими цінами.
Турецький фактор
На тлі взаємної російсько-української війни на знищення Туреччина запровадила де-факто блокування Чорного моря. Турки реалізують це через ускладнення бюрократичних процедур, які затримують проходження суден до портів Одеси та Новоросійська.
Керівник аналітичного центру “Делова столиця” Вадим Денисенко вважає, що таким чином Анкара намагається змусити сторони припинити бойові дії на морі: “Заяви про обмеження – це політичне рішення, головною метою якого є не стільки закінчення війни, скільки розблокування Чорного моря та припинення ескалації саме на морі”.
Для турків і Україна, і Росія є важливими торговими партнерами. Вони забезпечують майже весь обсяг турецького експорту пшениці, значну частку сирої соняшникової олії та інших товарів. Туреччина могла б звернутися до інших постачальників, але це коштувало б їй значно дорожче.
Таким чином, Анкара продовжує брати на себе роль посередника у війні, однак цього разу вона вже вдається до засобів тиску. Для Туреччини важливо, щоб і Одеса, і Новоросійськ повернулися до нормальної роботи, але складно сказати, коли Україна і Росія будуть готові припинити бойові дії на морі.
Майбутнє українського експорту невизначене
Зараз ситуація для України дуже неприємна, однак у середньостроковій перспективі вона залишається відносно контрольованою. Завдяки частковій переорієнтації маршрутів, урядовим програмам, європейській допомозі та наявності потужностей для зберігання товару наш бізнес переживе решту 2026 року.
Однак далі на нас чекає велика невизначеність, що загрожує обернутися непередбачуваним результатом.
Джерело: www.24tv.ua