Туреччина застосовує в Сирії нищівні дрони, які є на озброєнні в Україні

Президент Ердоган порадив Путіну не стояти на шляху в його країни і така реакція на загибель трьох десятків турецьких військових у Сирії налякала не лише Москву, а й союзників Анкари у НАТО. Оскільки Туреччина – член Альянсу, це означає, що і Європа і США  можуть бути втягнуті у нове військове протистояння.  А Туреччина таки розпочала масштабний наступ на сирійсько-російські позиції. Наступальна операція називається “Весняний щит”, йдеться в ТСН.Тиждень.

Привид нової російсько-турецької війни, вже 17 за всю їхньої історії,  набуває реальних обрисів. Нині спалах протистояння між Москвою і Анкарою скроплено кров'ю десятків людей. Тридцять шість турецьких військових загинуло від удару авіації в Сирії. І у турків є всі підстави вважати – колону обстріляли російські літаки. У Стамбулі під консульством Росії збирається натовп. Люди скандують: «Путін – вбивця».

Офіційні особи теж не добирають слів. Радник турецького президента відверто загрожує росіянам війною, яка призведе до розпаду країни. “Наша помста буде жахливою. Росія розпадеться на частини зсередини. В Росії 25 мільйонів мусульман. Ми воювали з Росією 16 разів, і ми зробимо це ще раз”, – каже радник президента Туреччини із зовнішньополітичних питань Месут Хаккі

Офіційна Москва реагує напрочуд стримано. Росія не поспішає відкривати турецький фронт. За тиждень по турецькому питанню від очільника Кремля ані пари з вуст. На войовничі заяви Ердогана Кремль обмежився лише висловлюванням співчуття. Водночас, справжні наміри росіян озвучують на федеральних каналах. Втрачати своє панування в Сирії Москва не збирається. «Там де стоїмо, там і будемо стояти! Сирійська армія буде продовжувати наступ!», – голосно вигукує на російському ТБ російський військовий експерт Ігор Коротченко.

Війну в Сирії називають громадянською. Проте, це наймасштабніший приклад так званої проксівійни. Великі держави воюють між собою силами місцевих повстанців. Суперники підживлюють їх зброєю, людьми та технікою. Але зараз, як ніколи, сирійська проксівійна ризикує перетворитися на відкрите зіткнення одного з членів Північно Атлатичного Альянсу з країною, яка відверто вважає НАТО своїм ворогом.

Урядові сирійські сили, за якими стоїть Росія, розпочали наступ в провінції Ідліб – на угруповання, які контролює Туреччина. Російські літаки своїми ракетами розчистили “асадівцям” шлях до стратегічного міста Саракіб. Кадри звідти шокують.

Гра, у якій першими гинуть безневинні, наближається  до точки неповернення. У відповідь на вбивство своїх солдатів, турки розносять на друзки  новітній російський зенітний комплекс “Панцир”. Загальна кількість знищеної сирійської та російської техніки вражає. 5 гелікоптерів, 23 танки, 23 гаубиці та «Гради». Дрони можуть переломити хід війни. Турецька армія демонструє усю руйнівну міць своєї артилерії та “безпілотників”.

Саме такі ударні дрони “Байрактар” турки продали й українським військовим. Тепер Україні варто проаналізувати, чому ці крилаті бойові роботи так мало задіяні на Донбасі. Сирійсько-російський наступ зупинили п'ятдесят турецьких безпілотників.

Приборкувати Ердогана росіянам не так просто. Туреччина має другу за розмірами армію НАТО. Та головне п'ята стаття статуту Альянсу недвозначно говорить: напад на одного з членів договору – це напад на весь Альянс. Війна з НАТО для путінської Росії явно не на часі. Та чи будуть союзники воювати з Росією за Туреччину, кореспондент ТСН.Тижня  Андрій Цаплієнко дізнався з перших вуст у центрі керування військами Альянсу – штаб-квартирі верховного головнокомандувача сил НАТО в місті Монс.

“Якщо є агресія проти конкретної країни, яка є членом Альянсу, стаття застосовується. Але є численні випадки, коли члени НАТО діють за межами своїх кордонів, тому дія п’ятої статті не оголошується, коли ситуація їй не відповідає. Не варто спекулювати на цю тему. Країни-учасниці мають самі вирішити, чи була в цьому випадку порушена п’ята стаття”, – заявляє голова Департаменту Стратегічних Комунікацій командування НАТО Марк Лейті

І от, на екстренному засіданні, країни-учасниці вирішили: допомагати, але не воювати. “НАТО підтримає Туреччину низкою заходів. Зокрема, через посилення протиповітряної оборони. Це допоможе Туреччині захиститися від ракетних атак з боку Сирії”, – заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

Але, схоже, Туреччина чекала більшого від Європи. Аби європейські союзники були зговірливіші, турецький лідер пообіцяв відкрити свої кордони для біженців, що йдуть до  Євросоюзу. Пообіцяв і зробив. Грецькі прикордонники вже розпачі від їхньої кількості, а вимушених мігрантів  у Туреччині п'ять мільйонів людей. На фоні спалаху коронавірусу така кількість непроханих гостей зі Сходу означає для ЄС щонайменше гуманітарний колапс та прихід до влади ультраправих ксенофобів. Це може небезпечно розхитати Об'єднану Європу.

Інша геополітична зброя в руках Туреччини – це Босфорська протока. Перед атакою на турецькі збройні сили через Босфор до берегів Сирії пройшли два російські фрегати, озброєні крилатими ракетами “Калібр”. Вони можуть і не повернутися до Севастополя, бо Туреччина погрожує закрити протоку для військових кораблів. Звісно, крім кораблів НАТО.

“Наші літаки раннього попередження вже в повітрі, наші кораблі заходять у турецькі порти, і ми також забезпечуємо підтримку Туреччині в інший спосіб”, – додає Столтенберг.

Слабке місце Туреччини – озброєні курди. Раніше їх підтримували Сполучені Штати, бо курди виконували роль піхоти у війні з кривавою “Ісламською державою”. Але тепер американська підтримка сходить нанівець, і курди шукають інших союзників. Чому б і не росіян? З кінця дев'ятнадцятого лідери курдських збройних формувань налагодили постійний контакт з російськими військовими. Принаймні, в головному курдському місті на півночі Сирії журналісти ТСН.Тижня побачили, що росіяни тут почуваються, наче вдома.

Читайте також:

Головні дипломати України і Туреччини обговорили останні події в Сирії

Курди – надто давно мріють про власну державу, і зараз, як ніколи, близькі до її створення. Тож можуть суттєво поплутати карти сильним світу цього.

А швидка реакція Києва, який виступив з підтримкою Туреччини, дає підстави сподіватися: Україна вже визначилась, на який бік ставати у цьому новому протистоянні. Принаймні, в справедливості нині турецького гасла «Путін – вбивця» українці переконуються вже понад шість років.

Кореспондент Андрій Цаплієнко