Держава про нас не подбає: як виживати під щоденними ракетними ударами
Автор колонки: Валерій Пекар
Ворог прагне до нашого морального виснаження. Тому що він не здатен досягти нашого фізичного виснаження, так само як і прориву фронту. Це його останній шанс.
Автор колонки: Валерій Пекар
Ворог прагне до нашого морального виснаження. Тому що він не здатен досягти нашого фізичного виснаження, так само як і прориву фронту. Це його останній шанс.
Він прагне довести нас до такого стану, коли значна частина людей скаже: “Краще жахливий кінець, ніж нескінченний жах. Давайте вже підпишемо що завгодно, аби це припинилося”. Про це пише Валерій Пекар.
Розумом усі усвідомлюють, що це буде не кінець, а новий початок. Але ворог прагне довести нас до стану морального виснаження, коли розум мовчить, а душа його навіть не запитує.
Ми не можемо захиститися від балістики
Мушу сказати вам кілька неприємних речей.
Немає жодного способу захистити українські міста від балістичних атак. Просто фізично у світі немає такого способу. Світ не виробляє ракет-перехоплювачів у такій кількості, як Росія виробляє ракети, і це швидко не змінити. Це математика, її не обдуриш.
Якщо для вас важливі оперативні новини Додайте 24 Канал до вибраного в Google Додати
Держава про нас не подбає. Вона просто не пристосована до цього. Тому не питайте, чому не збудовані укриття тощо.
Іноді здається, що на Печерських пагорбах турбуються лише про дві речі: як врятувати від правосуддя своїх “міндічів” і як не допустити, щоб у когось виріс політичний рейтинг. Хоча цей рейтинг знадобиться лише на виборах, а до них ще треба дожити.
Залиште марні надії на державу. І не забудьте це сьогоднішнє почуття безпорадності та відсутності дорослого в домі, коли підете на повоєнні вибори.
Хто про нас подбає?
Ми можемо подбати про себе лише самі, і ще одне про одного. Як це було на початку 2022 року, складіть собі план, як подбати про себе і про своїх.
Не думайте, що нічого не можна зробити. Війна – це гра в карти зі смертю, і завжди можна трохи краще розіграти ті карти, які тобі випали. В мережі повно порад, які можуть врятувати саме ваше життя і життя ваших близьких.
Подумайте, про кого ви можете подбати. Завжди є ті, кому важче. Коли ми дбаємо про них, нам самим стає легше. Давайте думати про інших, поважати їх і їхні зусилля, дякувати щодня.
Вже неможливо залишатися осторонь
Коли під час Другої світової війни формувалася УПА, заклики лідерів руху спочатку призвели до появи лише невеликої групи добровольців. Масово люди пішли в армію лише тоді, коли зрозуміли, що вижити зі зброєю в руках ймовірніше, ніж без неї.
Що я хочу сказати: якщо ви думали, що усунення від війни гарантує вам життя, то тепер це не так. Вступайте до лав, якщо не Сил оборони, то хоча б волонтерських рухів – там руки і голови дуже потрібні.
Треба рятувати економіку
Бізнес та аналітичні центри мають спільно чинити тиск на уряд, аби він швидко вдався до антикризових заходів. На початку 2022 року це вдалося, і тоді спільними зусиллями економіку врятували від падіння у прірву. А потім усе повернулося на круги своя і навіть стало гірше.
Зараз ситуація така ж: економіка може загинути від шоку. Рішення є, вони добре відомі. Наведу просто як приклад зміну порядку введення в експлуатацію об’єктів розподіленої генерації. Не буду тут перелічувати десятки рішень. Головне – зупинити шок.
Будь ласка, купуйте українське. Допоможіть встояти малим місцевим виробникам, ветеранським підприємствам, незалежним ЗМІ, культурі, книговидавцям.
Будьте рішенням, а не проблемою
Щодня очищуйте мозок від сміття, яке туди насипають росіяни. Ворог хоче, щоб ми впали у відчай і опустили руки. Ворог не заслужив такого подарунка. Не впадайте у відчай, не опускайте руки.
І головне: будьте частиною рішення, а не проблеми. Навіть невелика частинка рішення – це означає, що ви на правильному боці. Якщо ви не частина рішення, ви – частина проблеми.
Тримайтеся і допомагайте триматися іншим. Ми виживемо, вистоїмо, переможемо.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може її не поділяти.
Источник: www.24tv.ua