Посада для Умерова чи керівник розвідки: що не так з новим призначенням Зеленського
Автор колонки: Катерина Соляр
Рустем Умеров очолив Службу зовнішньої розвідки України. І це саме те кадрове рішення, після якого запитань стало значно більше, ніж відповідей.
Автор колонки: Катерина Соляр
Рустем Умеров очолив Службу зовнішньої розвідки України. І це саме те кадрове рішення, після якого запитань стало значно більше, ніж відповідей.
Нам пояснюють, що на новій посаді Умеров координуватиме укладання угод щодо дронів з партнерами. Він також залишиться у складі української делегації на переговорах зі Сполученими Штатами. Україна вже має відповідні домовленості з дев’ятьма державами, а переговори тривають ще з п’ятнадцятьма країнами.
Все це, безумовно, важливо. Але виникає одне просте запитання: яке безпосереднє відношення це має до керівництва Службою зовнішньої розвідки? Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
Умерову знайшли посаду – але чи знайшли керівника для СЗР
Служба зовнішньої розвідки – це не переговорний майданчик і не структура для укладання угод про дрони. Вона збирає за межами України інформацію, яка має критичне значення для національної безпеки.
Це професійна спецслужба зі своєю вертикаллю, своїми методами роботи та своїми фахівцями.
Не користуєтеся Telegram? 24 Канал є у WhatsApp. Підпишіться та читайте перевірені новини Додати
Останніми роками СЗР почала поступово виходити зі статусу місця для політичного працевлаштування. Команди Олега Іващенка та Олега Луговського нарощували її потенціал, зокрема у сфері технічної розвідки. Позитивні зміни помічали не лише в Україні, а й наші міжнародні партнери.
І саме в цей момент керівником служби призначають людину без досвіду роботи в розвідці.
Нам кажуть, що Умерову для продовження міжнародних переговорів потрібна була конкретна посада. Але це дуже дивне пояснення.
Людина може бути спеціальним представником президента. Може працювати в Офісі президента. Може мати окремий мандат для переговорів з партнерами. Зрештою, у світі відомо багато прикладів, коли люди без формальної державної посади беруть участь у найважливіших переговорах, якщо користуються довірою глави держави.
Для цього не обов’язково очолювати спецслужбу.
Тому складається враження, що ми не шукали найкращого керівника для СЗР. Ми шукали посаду для конкретної людини.
Старі прізвища на нових посадах
Ймовірно, це можна пояснити кадровим голодом. В Україні справді не так багато людей, яким президент довіряє сектор безпеки, переговори з партнерами та міжнародні угоди.
Але кадровий дефіцит не означає, що одних і тих самих людей потрібно нескінченно переставляти з одного крісла на інше.
Умеров очолював Міністерство оборони. Потім став секретарем Ради національної безпеки і оборони. Тепер очолив Службу зовнішньої розвідки.
Посади змінюються, а прізвища залишаються колишніми.
І кожного разу ми чуємо пояснення про нові завдання, міжнародні контакти, важливі переговори та довіру президента. Але майже не чуємо пояснень, чому саме ця людина найбільше відповідає професійним вимогам конкретної установи.
Соломія Бобровська прямо заявляє, що робота Умерова в Міністерстві оборони та РНБО не продемонструвала інституційної спадкоємності та системності.
Роман Костенко попереджає, що постійні кадрові ротації у силовому блоці підривають інституційний потенціал. На його думку, чинній команді СЗР потрібно було дати можливість завершити розпочате, а очолити службу мав би професіонал з досвідом роботи в розвідці.
І ці зауваження складно просто відкинути.
Адже професійна державна установа не може щоразу починати все з нуля разом із новим керівником, його радниками та його баченням.
Запитання, на які Умеров так і не відповів
Є й інший бік цієї історії.
Прізвище Рустема Умерова фігурувало у справі, пов’язаній з Тимуром Міндічем. Йшлося про можливий вплив на тодішнього міністра оборони під час закупівлі бронежилетів.
Сам Умеров свою причетність до корупційної схеми заперечував. Він підтвердив зустріч з Міндічем, але наголосив, що контракт розірвали через невідповідність продукції встановленим вимогам.
Немає підстав стверджувати, що Умеров винен. Сергій Рахманін, наприклад, говорив, що не вірить у його причетність до цієї схеми.
Але політичні питання все одно залишилися.
Коли депутатам Верховної Ради знадобилися пояснення, Умеров відмовився звітувати перед парламентом. Він заявив, що вже надав усі відповіді правоохоронним органам.
Формально цього може бути достатньо для слідства. Але для суспільної довіри – ні.
Особливо коли після цього людина не йде з державного управління, а отримує наступну надзвичайно важливу посаду.
Також надходили повідомлення про нерухомість родини Умерова у Сполучених Штатах. Його прес-служба спростовувала ці дані та заявляла про підготовку судового позову.
І знову ж таки: маємо недоведені звинувачення, а не розвіяні сумніви.
Президент має пояснити своє рішення
Умеров може бути сильним переговірником. Він може мати добрі зв’язки у Сполучених Штатах та країнах Близького Сходу. Він може бути корисним для укладання угод щодо дронів.
Але цього недостатньо, щоб автоматично вважати його найкращим кандидатом на посаду глави Служби зовнішньої розвідки.
Можливо, у президента є аргументи, про які ми не знаємо. Можливо, за цим призначенням стоїть значно складніший задум.
Але президент Володимир Зеленський не пояснив це рішення суспільству.
Ми не почули, які саме професійні якості Умерова потрібні СЗР. Не почули, як буде збережено інституційну спадкоємність служби. Не знаємо, чи залишиться чинна професійна команда і хто фактично ухвалюватиме рішення – кадрові розвідники чи нові радники, які прийдуть разом із керівником.
Натомість ми почули, що Умеров продовжить займатися угодами з дронами та переговорами.
Але Служба зовнішньої розвідки існує не для того, щоб надати переговорнику престижну посаду.
І якщо керівника СЗР призначають насамперед для виконання політичних та дипломатичних доручень, то держава має чесно пояснити, хто в такому разі керуватиме самою розвідкою.
Адже під час війни кадрові рішення у секторі безпеки не можуть пояснюватися лише тим, що президенту з кимось комфортно працювати, їздити у відрядження чи проводити переговори.
Йтиметься тут не про зручність конкретної людини.
Йтиметься про спроможність держави.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може її не поділяти.
Источник: www.24tv.ua