Україна втрачає важливого союзника? Що показало нове соціологічне опитування з Польщі
Автор колонки: Антон Найчук
Днями в Польщі було опубліковано доволі показове соціологічне дослідження. Воно демонструє особливості змін у польському сприйнятті питань, що безпосередньо стосуються України, причому деякі з них – мають стратегічне значення для українських інтересів.
Автор колонки: Антон Найчук
Днями в Польщі було опубліковано доволі показове соціологічне дослідження. Воно демонструє особливості змін у польському сприйнятті питань, що безпосередньо стосуються України, причому деякі з них – мають стратегічне значення для українських інтересів.
Чи Польща проти вступу України в ЄС?
Дослідження провела компанія Opinia24 для RMF24. Особливу увагу варто звернути на соціологічні показники підтримки європейської інтеграції України: 52% громадян Польщі виступають проти вступу України в ЄС, а лише 33% підтримують таку перспективу. Ситуація доволі складна і дає привід для роздумів. Детальніше читайте в ексклюзивній колонці для 24 Каналу.
По-перше, опозиційні політичні сили в Польщі отримали додатковий сигнал – в рамках виборчої кампанії 2027 року можна активно використовувати тему “України в ЄС”. “Конфедерація”, а разом з нею і “ПіС”, будуть і надалі активно критикувати уряд Дональда Туска за будь-які кроки назустріч Україні – зокрема, за підтримку відкриття переговорних кластерів.
По-друге, опозиція поки що зберігає лідерство у мобілізації власного електорату навколо питань української політики.
Візьмемо за основу президентську кампанію 2025 року, яка продемонструвала жорсткий суспільний розкол у Польщі – фактично, 50/50%. Попередньо можна припустити, що противники вступу України в ЄС домінують серед виборців, які віддали голоси у другому турі саме за Кароля Навроцького, і це можна побачити в соціологічних опитуваннях.
Якщо Telegram заблокують Не втрачайте 24 Канал – підписуйтесь на нас у WhatsApp Додати
Водночас електорат, який підтримував кандидата від правлячої коаліції, не є настільки консолідованим навколо ідеї вступу України в ЄС, і не всі усвідомлюють, що за правильної організації взаємодії польсько-українська співпраця лише зміцнить обидві країни і відповідатиме стратегічним інтересам Варшави.
Всього 33% на підтримку – це непрямий аргумент на користь подібних роздумів.
Саме тому польському уряду необхідно проводити рішучу інформаційно-політичну кампанію всередині країни для демонстрації послідовності у заздалегідь обраній стратегії та переконання власних виборців у її перспективах. В основі зближення має лежати економічна політика, в рамках якої обидві сторони повинні йти назустріч одна одній.
Чи справді Польща може припинити допомогу Україні через історичну політику?
44% респондентів вважають, що Польща має призупинити військову допомогу Україні через питання про УПА, порівняно з 41%, які переконані у необхідності її продовження.
Така статистика дає підстави вважати, що попередні заяви подібного змісту потенційного кандидата від “ПіС” на посаду прем’єра Пшемислава Чарнека – це не просто емоційна заява.
Хоча згодом президент партії Ярослав Качинський дещо розкритикував висунутого ним претендента на пост прем’єра, але така соціологія збільшує ризики того, що “ПіС” буде і надалі використовувати цю тему для перехоплення електорату інших правих сил, а особливо “Конфедерації польської корони”.
Публічна позиція Туска та міністра закордонних справ Радослава Сікорського свідчить про те, що уряд усвідомлює важливість підтримки України для стратегічних інтересів Польщі у сфері безпеки. Тому можна розраховувати на послідовність уряду та готовність відкидати маргінальні пропозиції опозиції щодо закриття хабу в Ясонці, припинення фінансування Starlink чи щось подібне. Зокрема, враховуючи, що перемога України у війні є важливою для польської безпеки, хоч би як радикали намагалися спростувати цю тезу.
Однак прогнозувати дії нового уряду після виборів 2027 року складно. Особливо, якщо він буде формуватися за участі “ПіС” та “Конфедерації”, лідери якої – Кшиштоф Босак і Славомір Менцен – входять до числа тих 44 % населення.
Для об’єктивності варто зазначити, що, крім логістики, нині безпека та фінансова підтримка Польщі зосереджені переважно навколо участі в колективних механізмах ЄС. Наприклад, у зобов’язаннях, взятих Польщею в рамках пакету допомоги на 90 мільярдів євро, які залучає ЄС через спільні запозичення, гарантовані бюджетом ЄС для потреб України, і які згодом мають бути компенсовані замороженими російськими активами.
Інструменти прямої фінансової безповоротної допомоги зведені до мінімуму, як і передача військової техніки. Особливо порівняно з першими роками повномасштабного вторгнення, коли єдність влади та опозиції всередині країни дозволила Польщі займати ключові позиції у забезпеченні потреб України.
Що відбуватиметься з ставленням поляків до українців?
Політизація теми України дає свої наслідки, які відбиваються в соціології – 36% громадян заявили про погіршення свого ставлення до українців, а лише 3% – про поліпшення, при цьому 54% залишаються незмінними у своєму ставленні.
Тенденція зростання негативного сприйняття є доволі чіткою, а з подальшою боротьбою правих сил за виборця випадки ксенофобських проявів будуть лише частішати.
Попередня відсутність жорсткої реакції, а часом пряме чи опосередковане потурання небезпечним тенденціям призводять до активізації різного роду маргінальних груп кримінального чи націоналістичного штибу, які дозволяють собі акти насильства щодо українських громадян, що, безумовно, викличе негативну реакцію на рівні ЄС.
Надалі така агресія може легко перекинутися на інші соціальні категорії, в тому числі й на самих поляків, які дотримуються інших поглядів, ведуть інший спосіб життя чи керуються іншими цінностями.
Нещодавній випадок побиття української родини у Вроцлаві – це вже набагато більше, ніж останній попереджувальний сигнал. Це вже прояв серйозної та глибокої проблеми, вирішення якої необхідно шукати невідкладно.
Якщо громадяни України порушують законодавство в Польщі – це один випадок. Він супроводжується притягненням до відповідальності та депортацією осіб призовного віку на територію України. Тут наші позиції збігаються, і українське суспільство також негативно ставиться до співгромадян, які вдаються до злочинних дій за кордоном або подорожують там нелегально на елітних автівках.
Однак акти насильства щодо людей, які легально перебувають у Польщі, поважають польські традиції та закон, а також стимулюють економіку своєю активною участю в ній, – неприпустимі. Україна буде чекати жорстких та справедливих заходів комплексного характеру, а також кроків із запобігання подібним ситуаціям.
У правовій державі негативне ставлення не може виражатися в насильстві.
Як розвиватимуться стосунки між Польщею та Україною надалі?
У двосторонніх відносинах між Україною та Польщею залишається достатньо об’єктивних проблем, які тимчасово відійшли на другий план після консолідації навколо спільної загрози, але останніми роками систематично виходять на поверхню. Однак врегулювати їх буде неможливо, доки вони поглиблюються політизацією історії та радикалізацією суспільних настроїв в інтересах окремих політичних сил. Важливим є дієвий формат комунікації, який запобігатиме деструктивним рішенням.
Подальші спроби окремих польських політиків консолідувати виборців шляхом критики України можуть принести тимчасовий політичний успіх, але призведуть до стратегічної поразки в довгостроковій перспективі.
Конфлікт між урядом, президентом та опозицією в Польщі набиратиме обертів. Вже найближчій перспективі польська урядова команда ризикує зіткнутися з вибором:
- слідувати обраному курсу на розвиток стратегічних відносин з Україною, що активно підтримувалося у першій половині року і лежало в основі зовнішньополітичної концепції Туска;
- або піти на мінімізацію взаємодії, поставити важливі питання на паузу і звести все до базових речей – функціонування логістичного хабу та демонстрації політичної солідарності у протистоянні з російською агресією.
Вибір другого варіанту створить проблеми і для Туска. Тоді ініціативу у формуванні порядку денного успішно перехопить опозиція, у ширших масштабах будуть частково повторені помилки першого туру президентської кампанії 2025 року, коли спроби перетягнути на свій бік електорат опонентів обернулися провалом.
Тому можна припустити, що пріоритетом для чинної парламентської більшості має залишатися розвиток польсько-українського союзу – особливо у сферах економіки та безпеки.
Для реалізації таких планів зберігається достатньо перспектив, але вони вимагають суб’єктності та правильної і своєчасної розстановки стратегічних пріоритетів.
Для України Польща також покликана залишатися стратегічним партнером. В умовах “війни на виснаження”, коли ворог намагається використати усі засоби для послаблення підтримки України в Європі, в інтересах України перебувають надійні та стабільні стосунки з сусідами, особливо з Польщею. Навіть коли українське керівництво успішно налагоджує взаємодію з іншими європейськими країнами, створює умови для розширення партнерства зі США та активно зміцнює свій статус важливої військово-технічної сили, конструктивні польсько-українські відносини лише виграють від спільної роботи у сфері безпеки та економіки.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Источник: www.24tv.ua