Китай, Німеччина та США: увесь світ вже чекає на завершення епохи Путіна
Автор колонки: Юрій Федоренко
Світова спільнота вже готується до світу без Путіна. Кілька тижнів поспіль як у світових, так і в українських медіа з’являються заголовки на кшталт: “Відбулася таємна зустріч представників Німеччини та Росії, присвячена закінченню війни” або “Китай таємно готується до відходу Путіна”.
Автор колонки: Юрій Федоренко
Світова спільнота вже готується до світу без Путіна. Кілька тижнів поспіль як у світових, так і в українських медіа з’являються заголовки на кшталт: “Відбулася таємна зустріч представників Німеччини та Росії, присвячена закінченню війни” або “Китай таємно готується до відходу Путіна”.
З одного боку, це практично анекдотичні заголовки. Як же ті чи інші події можуть бути таємними, якщо про них говорить увесь світ? З іншого боку, за цими “сенсаціями” ховається важливе: певні очікування дипломатів, експертів, журналістів та посадовців різних країн. Словосполучення “таємні зустрічі” чи “секретна підготовка” в цьому випадку слід розуміти як неофіційні контакти або як позицію, яку сторони не поспішають афішувати. Звісно, після такої “розшифровки” матеріал звучить вже не так інтригуюче, але актуальності не втрачає. Про це пише Юрій Федоренко.
Про що насправді йдеться: бачення Китаю
Пекін поступово налагоджує контакти з представниками російського правлячого класу, великими та регіональними елітами без санкції Кремля. Час від часу російські спецслужби ловлять китайських шпигунів та фіксують випадки вербування чиновників. Однак Москва надає перевагу тому, щоб закривати на це очі, аби не ускладнювати стосунки з Пекіном.
The Wall Street Journal цілком справедливо нагадує, що за час повномасштабної війни Росія фактично перетворилася на сировинний придаток Китаю, постачаючи йому переважно нафту – ще й з великими знижками, а також інші природні ресурси. Коли товариш Сі вперше зустрівся з Путіним у 2013 році, на частку Китаю припадало близько 10% сукупного торговельного обороту Росії. Відтоді ця цифра зросла майже вчетверо, тоді як частка Росії у зовнішній торгівлі Китаю досі не перевищує 4%.
Але що роблять китайські шпигуни на вулицях російських міст, якщо вся так звана “Російська Федерація” й так дедалі сильніше опиняється в орбіті Пекіна? Відповідь проста: Китай бачить, що Москва програє війну і заздалегідь готується до можливого розпаду “федерації”. Пекіну потрібні свої люди в кожному регіональному центрі, в кожній галузі економіки. Сам же господар Кремля для Китаю вже перетворюється на кульгаву качку.
Не користуєтеся Telegram? 24 Канал є у WhatsApp. Підпишіться й читайте перевірені новини Додати Що буде після Путіна?
Такою ж кульгавою, та ще й токсичною, качкою Путін стає і для інших світових лідерів. А також – для російських еліт, кланів та так званої “ліберальної опозиції” (переважно еміграції). На Заході все активніше дискутують не лише про завершення війни, але й про те, що буде після Путіна.
Чи буде роздроблена Росія небезпекою для світу? Що робити з регіональними елітами, які можуть перетворити свої “суб’єкти федерації” на незалежні держави? Чи зможуть вони контролювати ядерну зброю, якщо вона опиниться на їхній території? Якою має бути модель влади після Путіна?
Саме ці питання все частіше стають мейнстримом світового інформаційного простору. Ці розмови – на користь України. Це означає, що Путін втрачає залишки геополітичного впливу. На нього більше не роблять ставку. В майбутнє його режиму більше не інвестують.
Це саме той випадок, коли пророцтва починають збуватися. Здебільшого таке ставлення до Путіна в Пекіні, Вашингтоні, Брюсселі, Лондоні та інших столицях – ще одна дипломатична перемога України.
Єдине, про що не варто забувати: очікування краху путінського режиму – це ще не сам крах. Якщо Пекін готується до можливого розпаду Росії, це не означає, що китайське керівництво очікує падіння недоімперії вже завтра. Китай традиційно мислить категоріями років, а то й десятиліть.
Звісно, гнила конструкція під назвою “Російська Федерація” не має шансів проіснувати десятиліття. Але певний час вона ще може протриматися. Сам процес розпаду може розтягнутися на кілька років. За цей період недоімперія приречена пережити чимало політичних, економічних та соціальних катаклізмів. Однак навіть у таких умовах вона поводитиметься як небезпечний поранений хижак. Але врешті-решт загине, бо діагноз – летальний.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Якщо ви профі у своїй справі та хочете, щоб ваша колонка з’явилася на нашому сайті – напишіть нам на пошту [email protected]