Костянтин Довгань Альбіна Подгорняк
- 1 Чи існує криза довіри до військового командування
- 2 Що відбувалося на фронті за останні два роки
- 3 Реформи, взаємодія з Міноборони та роль Федорова
- 4 Відповідальність начальника Генштабу та можливі кадрові рішення
- 5 Технології, НРК, FPV та нова війна
- 6 Корпусна реформа та система управління армією
- 7 Скандали в армії, “Скала” та покарання командирів
- 8 Протести в армії, медійна комунікація та дисципліна
- 9 Можлива нова хвиля російської мобілізації
- 10 До чого готується сам Андрій Гнатов
- 1 Чи існує криза довіри до військового командування
- 2 Що відбувалося на фронті за останні два роки
- 3 Реформи, взаємодія з Міноборони та роль Федорова
- 4 Відповідальність начальника Генштабу та можливі кадрові рішення
- 5 Технології, НРК, FPV та нова війна
- 6 Корпусна реформа та система управління армією
- 7 Скандали в армії, “Скала” та покарання командирів
- 8 Протести в армії, медійна комунікація та дисципліна
- 9 Можлива нова хвиля російської мобілізації
- 10 До чого готується сам Андрій Гнатов
Начальник Генерального штабу ЗСУ Андрій “Еней” Гнатов своє останнє інтерв’ю на цій посаді дав 24 каналу.
У ньому генерал-лейтенант дав власну оцінку конфлікту між Генштабом та Міноборони, розповів про своє ставлення до протестів через відставку Михайла Федорова та вимог мітингувальників щодо відставки Олександра Сирського.
Гнатов відповів на критику Федорова, а також прокоментував резонансні історії про порушення під час мобілізації та розслідування щодо полку “Скала”, ситуації з СОЧ та поверненням військовослужбовців до лав Сил оборони.
Також Гнатов заявив, що вважає, що довіра суспільства до ЗСУ не втрачена, а головне – вірить, що правильний вихід із кризи буде знайдено.
Начальник Генштабу розповів про ситуацію на фронті, роль нових технологій у війні та прокоментував плани росіян щодо продовження війни.
Про це та багато іншого читайте у текстовій версії інтерв’ю генерала Гнатова. Розмова відбувалася 22 липня 2026 року, за кілька годин Гнатов та Сирський були відправлені у відставку.
Чи існує криза довіри до військового командування
П’ятий день уже тривають протести по всій Україні. У різних містах люди виходять із закликом: відставка Олександра Сирського. Чи можна це назвати кризою довіри людей до військового керівництва і в чому причина?
Це складне питання. Я почну з такого коментаря: я прокоментую усе, на що маю право і обов’язок коментувати на своїй посаді. А від політичних коментарів утримаюся, тому що буду чітко дотримуватися правила, що Збройні сили поза політикою. Збройні сили зосереджені на виконанні поставлених бойових завдань.
Головне завдання – стримати переважаючого противника, зупинити його і зробити все можливе для того, щоб в Україні настав мир. Саме на цьому зосереджені Збройні сили і саме на цьому зосереджена діяльність Головнокомандувача Збройними силами та начальника Генерального штабу.
Фото – Генеральний штаб ЗСУ
Стосовно протестів я не можу компетентно заявити, чи проходять вони у всіх містах і яка там кількість людей. Звісно, я знаю, які вимоги висуваються. Це і заклики повернути на посаду міністра оборони Михайла Федорова, і заклики про відставку головнокомандувача Олександра Сирського.
Я можу сказати одне: будь-які рішення, які мають прийматися в умовах широкомасштабної агресії Російської Федерації проти нашої держави і можуть прямо чи опосередковано вплинути на обороноздатність Збройних сил, на їхні спроможності, на спроможність виконати своє конституційне завдання, мають бути виваженими, холоднокровними, обґрунтованими і, головне, реалізованими у законний спосіб.
Але протести небезосновательні. Люди справді виходять, у них є конкретні вимоги. І, як ви бачите, це не завдання військових зараз знижувати градус напруги серед суспільства. Якщо ця напруга є, то мають вирішувати керівники, до яких є ці запитання. Якщо це мітинг під Офісом Президента, то має бути комунікація з Офісом Президента. Але якщо до вас є конкретне питання про відставку Сирського, то в чому зараз небезпека? Я, наприклад, бачу небезпеку цих мітингів для фронту і війни.
Дуже хороше питання. Подивіться, як взагалі вибудувана сучасна війна. Чим керується Росія, проводячи так звану спеціальну військову операцію, а по суті широкомасштабну агресію? Вони використовують свої доктринальні документи, а доктринальні документи Російської Федерації кажуть, що в умовах ведення сучасних бойових дій приблизно 40 відсотків завдань операції досягаються військовим способом.
Решта 60 досягається іншим способом. І якраз інші способи – це проведення інформаційних, інформаційно-психологічних, спеціальних кібероперацій, спрямованих на дестабілізацію обстановки в суспільстві, на те, щоб викликати недовіру до чинної влади, військового командування, командування на оперативному рівні. І ці завдання найлегше виконати на тлі якихось бурхливих суспільних подій.
Якби взяти мене і подрімати, що якби я був на такому місці, то я точно скажу, що діяв би у законний спосіб. Є багато пристроїв та інструментів, яким чином розібратися в ситуації. Є запит суспільства, потрібно зробити низку послідовних кроків, щоб суспільство отримало відповіді, які його задовольнять, чому так.
Я на своїй посаді багато разів брав участь у засіданнях тимчасових слідчих комісій Верховної Ради, які розбиралися з різними питаннями: і фортифікаційні споруди, і готовність регіонів до оборони, і діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
У такій ситуації я б напевно доручив провести спеціальну слідчу комісію, щоб уповноважені люди, які мають мандат від народу, професійні знання та інструменти для отримання всієї потрібної інформації, змогли зробити висновок.
Фото – Генеральний штаб ЗСУ
В умовах війни 90 відсотків інформації, що стосується діяльності Збройних сил, – це інформація, яка підпадає під захист держави, тобто не підлягає розголошенню. Члени такої комісії мали б усі повноваження і були б здатні зробити висновок, на підставі якого потрібно приймати ті чи інші управлінські чи організаторські рішення.
Наскільки мені відомо, останні соціологічні дослідження показали рівень довіри до Збройних сил та тих завдань, які вони виконують, від суспільства понад 80 відсотків.
Я не думаю, що вся ця довіра втрачена. Просто потрібно знайти правильний спосіб комунікації та вибрати правильні інструменти, які допоможуть прийняти рішення.
Зараз основний фокус уваги змістився саме на головнокомандувача Олександра Сирського. Люди вимагають його відставки і починають розділяти ті кроки, які робить армія, і те, що головнокомандувач нібито має піти у відставку, тому що на нього летять усі основні звинувачення.
Це простий і завжди нескладний спосіб – персоніфікувати будь-яку проблему, знайти для проблеми прізвище, яке буде асоціюватися, і ніби усунувши людину, вирішити проблемне питання або низку проблемних питань. На жаль, це не так. Я можу заявити про це цілком професійно.
Інтерв’ю Андрія Гнатова – дивіться відео:
Що відбувалося на фронті за останні два роки
За останні два роки відбулася низка найважливіших подій на лінії фронту. Перше, що сталося, – Росія стрімко наростила чисельність своїх наступальних угруповань, і на сьогоднішній день наступальний потенціал обчислюється понад 750 тисячами осіб. Це без урахування стратегічних резервів, які формуються ними в глибині країни, і без урахування можливості нарощування за рахунок мобілізаційних резервів.
Два роки тому наступальне угруповання одночасно проводило наступальні дії різної інтенсивності на 14 напрямках. І в таких умовах генерал Сирський вступив на посаду. Після цього було проведено низку оборонних операцій, кілька наступальних операцій, одна з яких триває й сьогодні.
Станом на сьогодні нам вдалося стабілізувати обстановку на фронті, завдати таких втрат противнику, при яких він був змушений відмовитися від наступу на багатьох напрямках і зосередитися лише на трьох. Причому, конкретно зосередитися він може лише на двох оперативних напрямках.
Фото – Генеральний штаб ЗСУ
Ці втрати дозволили створити такі умови, що противник був змушений поповнювати свої угруповання за рахунок стратегічних резервів, відкласти формування дивізій, бригад, полків, запланованих минулого року. І цього року, за даними розвідки, ми також спостерігаємо перенесення формування цих угруповань.
Його [ворога] наступальний потенціал знижується. Нарешті ми почали досягати стратегічних ефектів наших далекобійних операцій, які сплановані та тривають майже два роки. Усі ці ефекти зараз починають акумулюватися і приносити результат.
На тлі проведення організаційних заходів у Збройних силах щодо посилення їхньої спроможності до ведення наступальних дій ми тільки з початку цього року проводимо вже четверту наступальну операцію. І всі ці наступальні операції проводяться успішно. Територіальні досягнення противника станом на червень поточного року практично дорівнюють нулю.
Згадайте, що було влітку минулого року. Якою була довіра від партнерів? Які заяви робилися щодо того, чи доцільно постачати Україні зброю чи доцільно надавати допомогу? Які меседжі про майбутнє переговорів звучали в повітрі?
Що дала зустріч Путіна з президентом Трампом в Анкориджі? І подивіться на те, що відбувається сьогодні: безпрецедентна підтримка від партнерів, фінансування потреб нашої країни і потреб Збройних сил, надання макрокредиту, який нам життєво необхідний.
І це вся робота не якоїсь там прізвища, не генерала Сирського, не міністра Федорова, не Гнатова. Це робота інститутів держави: Президента, Офісу Президента, уряду, парламенту, всіх міністерств, Збройних сил, суспільства. Це робота команди України. І на тлі цих подій виникають заклики: потрібно терміново змінити Головнокомандувача. Я думаю, що в таких умовах точно слід діяти виважено, оцінити всі ризики, проаналізувати причини таких претензій, розібратися в них і після цього прийняти рішення.
Єдине, що я можу в таких умовах вам точно гарантувати, що будь-яке законне рішення, прийняте Президентом України, бо він наділений повноваженнями вирішувати, хто буде керівником Збройних сил і хто буде керівником Генерального штабу, буде виконане за єдиним алгоритмом: слухаюсь, виконую. Інших варіантів не буде.
Реформи, взаємодія з Міноборони та роль Федорова
За умов, про які ви говорили, за умов шаленого тиску, Україна не просто продовжувала працювати. Ми зараз бачимо нашу балістику, ми зараз бачимо українські крилаті ракети. Тобто, в той час це все продовжувало розроблятися. Тоді також продовжували розроблятися стратегії наступу, які ми бачимо сьогодні. Але не можемо не відзначити, що найбільші прориви за останні пів року пов’язують з тим, що в Міністерство оборони прийшов Федоров як реформатор зі своїми інноваціями. Чи справді це була одна з найуспішніших співпраць, і чи можливо її продовжити?
Усі ефекти, про які ми зараз говоримо і які ми бачимо на полі бою, на жаль, не досягаються за пів року. Це неможливо зробити. Ситуація, що склалася на полі бою, – це довготривалі зусилля з втілення в життя задуму стратегічної операції з оборони нашої країни та створення умов для проведення наступальних дій, які врешті-решт змусять противника до ведення переговорів на вигідних для нас умовах.
Цей план не був підписаний пів року тому і не був підписаний роком раніше. Це тривала послідовна робота на стратегічному рівні з досягнення таких цілей. Це зусилля всіх складових країни. Ця діяльність не може бути описана лише діяльністю Збройних сил, бо збройні сили, які належно не укомплектовані, не спроможні виконати завдання.
Ви прекрасно знаєте, які показники призову громадян на військову службу були в середині минулого року. Низкою організаційних заходів, а також заходів на рівні Міністерства оборони та парламенту, нам вдалося покращити комплектування Збройних сил і створити умови для формування наступального угруповання. Рік тому це було неможливо.
Тоді була дуже важка ситуація, і ми були зосереджені тільки на тому, щоб зупинити противника, не дати йому швидко просуватися. Усі пам’ятають події після захоплення Авдіївки, як швидко розвивалася ситуація на фронті: щодня ми втрачали кілометри території, втрачали населені пункти. Це було підґрунтям для зовнішньополітичної обстановки, коли партнери почали розмірковувати, чи не варто примусити до миру так, як є, тобто фактично визнати Росію та Путіна переможцями.
Фото – Генеральний штаб ЗСУ
Інший бік завдяки зусиллям багатьох функціональних структур держави вдалося забезпечити сили оборони необхідним озброєнням, технікою, боєприпасами, дронами, РЕБ та іншими засобами. І все це в сумі дозволило досягти таких ефектів. Це точно не результат піврічної роботи, хоч би як хотілося, щоб вона виглядала так.
Я б утримався від оцінки ситуації як переломної, але дуже обережно можна сказати, що є підґрунтя для створення переломного моменту. Водночас є підґрунтя і для створення катастрофічного моменту.
Давайте тоді поговоримо про ці два сценарії. Що потрібно, щоб стався переломний момент і як може статися катастрофічний момент? До чого ми зараз ідемо?
Щоб стався переломний момент, нам усім слід зосередитися на роботі, яка дозволить, по-перше, створити умови для розгрому противника. А для цього потрібно, щоб Збройні сили та інші складові сил оборони отримували в достатній кількості те, що формується за запитами Генерального штабу для виконання завдань операції: озброєння, військова техніка, боєприпаси, матеріальні засоби, пально-мастильні матеріали, грошове забезпечення для військовослужбовців.
Паралельно мають ефективно функціонувати інші складові держави: підготовка території до оборони, захист критичної інфраструктури, удосконалення енергетичної складової та забезпечення її роботи в умовах масованих обстрілів, ракетних ударів та атак дронами-камікадзе. Тобто це завдання не тільки для сил оборони, це завдання для суспільства і держави. І тільки такими зусиллями ми можемо створити умови, коли настане переломний момент.
Фото – Офіс президента України
Катастрофічним моментом може стати, коли на тлі суспільних подій почнеться розкол у суспільстві. Це ідеальні умови. Будь-які військові навчання завжди починаються з фрази: “На тлі нестабільної суспільно-політичної обстановки сталося те-то, те-то, те-то”. І зараз саме це стало основою для консультацій, для розмов з командувачами, командирами, для проведення Ставки Президента України, про яку він зробив учора оголошення.
Відповідальність начальника Генштабу та можливі кадрові рішення
Якщо говорити про вашу особисту відповідальність: прямо зараз, вийшовши з цієї студії, які кроки ви готові зробити, щоб обстановка трохи стабілізувалася? І чи бачите ви в цьому свою особисту відповідальність?
Звісно, моя відповідальність на посаді начальника Генерального штабу, я цілком її усвідомлюю. Готовий нести повну відповідальність, готовий повністю сприяти всім крокам, спрямованим на стабілізацію обстановки та на продовження створення умов для досягнення переломного моменту на нашу користь. Я прийму будь-яке рішення, яке буде прийнято Верховним Головнокомандувачем, президентом України, щодо мене.
Якщо, припустимо, ви залишаєтеся на своїй посаді, Олександр Сирський продовжує роботу, і міністра Федорова знову ставлять міністром оборони. У медіапросторі є думка, що Федоров хоче повернутися саме на посаду міністра оборони. Чи можлива подальша співпраця після всіх зроблених заяв?
За довгі роки служби моєї та Головнокомандувача, який служить ще довше, ми працювали з безліччю різних начальників, які виконували свої обов’язки. І жодного разу в моїй військовій кар’єрі не було ніякої акції непокори, неприйняття начальника чи неповаги. Також ми намагалися співпрацювати з відомством, яке до недавнього часу очолював Михайло Федоров.
Я особисто не бачу ніякого особистого конфлікту. Його просто немає і бути не може.
Генерал Сирський – не та людина, яка буде конфліктувати. Тим більше, що звучало про якісь ультиматуми, – я впевнений на 100 відсотків, що такої ситуації не було навіть приблизно.
Я прекрасно знаю, що під час усіх цих подій, коли пролунали заяви, генерал Сирський перебував на своєму командному пункті, працював безпосередньо на лінії зіткнення в бригадах, які ведуть наступ сьогодні, працював з командувачем ДШВ генералом Апостолом, іншими командирами, і точно не робив жодних ультиматумів. Чи були питання, до яких ми не знаходили згоди в робочому порядку? Так, звичайно, були. Але це робочі питання, які з’ясовуються та опрацьовуються в ході визначених законами процедур.
Колишній міністр відвідав командний пункт Генерального штабу. Ми ввели його в обстановку, доповідали про найбільш важливі проблеми Збройних сил, а він повідомив, що має бачення, бачення і план реформи, яку потрібно провести, щоб вирішити проблемні питання. Але з того часу я не бачив документа, якогось плану реформ, де б усе було прописано. Я бачив кілька презентацій, на яких були радше представлені ідеї, але це не було перетворено на послідовні кроки.
Також ми працювали разом безпосередньо в Міністерстві оборони, брали участь у різних нарадах, присвячених реалізації цих анонсованих реформ. Щодо деяких моментів були розбіжні погляди. І це нормальна робоча обстановка, тому що будь-яке рішення на такому рівні не може ухвалюватися одноосібно. Існує процедура, робота аналітична, організаторська, підготовка документів на різних рівнях, погодження і тільки потім представлення на затвердження.
Так ось, документа, що описує суть цих реформ, я, на жаль, не бачив. І заявляю про це цілком відповідально. Тому говорити, що був якийсь конфлікт, якісь погляди на технології чи відсутність технологій, я б не став.
Технології, НРК, FPV та нова війна
Наведу кілька прикладів зі свого життя. Ви цивільна людина, але, напевно, дуже багато зараз знаєте про військо, про зброю. Коли ви вперше почули слово, наприклад РЕБ чи FPV?
FPV я почула вже давно, і я розумію, що таке FPV-дрон. А РЕБ, якщо чесно, знала ще до повномасштабного вторгнення. Я знала, що є така історія, але це було як макет десь далеко в мріях, але не впроваджувалося на полі бою.
А я можу сказати, коли вперше почув про РЕБ. Не просто почув, а мав такого підлеглого – командира батальйону морської піхоти майора Вадима Сухаревського, дуже відому постать. Так от, Вадим Сухаревський зі своїми підлеглими за моєї повної протекції збирав цей РЕБ у підвалі під Маріуполем, там, де в той час розташовувався його підрозділ, бо нам потрібно було виконати завдання, застосовуючи засоби, не наражаючи людей на небезпеку. Закуповувалися власним коштом комплектуючі, шукалися різні плати, рішення щодо зв’язку, щодо прохідності цього засобу. І ми втілили цю ідею. Це був, якщо не помиляюся, 2018 чи 2019 рік.
Фото – Генеральний штаб ЗСУ
А вже в той час мої підрозділи ефективно використовували FPV-дрони. Щоправда, тоді вони ще керувалися за допомогою Google Glass. Уже тоді ми повним ходом використовували БПЛА зі скидами, квадрокоптери для розвідки, проводили операції з придушення ворожих засобів РЕБ. На початку 2017 року лише в одній бригаді Збройних сил України була рота РЕБ, і це була 36-та бригада морської піхоти.
Повірте, я дуже добре знаю, що таке технології, для чого вони потрібні. Я знаю, що таке ціна людського життя. Кожного свого солдата, кожного воїна, будучи командиром бригади, начальником штабу, я обов’язково був присутній на церемонії прощання з ним. І я розумію цю відповідальність.
Тому говорити, що ми проти технологій, а яким тоді чином у Збройних силах з’явилися Сили безпілотних систем? Яким чином з’явився Мадяр на посаді керівника цих сил? Це зараз найефективніша за ураженням складова. І сам міністр Федоров це підтверджує у своїй прес-конференції.
Мадяра я знаю ще з тих часів, коли він був командиром роти безпілотних систем у того ж Сухаревського. І обираючи між своїм колишнім підлеглим Вадимом Сухаревським і колишнім підлеглим, на той час Робертом Бровді, я віддав перевагу Роберту Бровді тільки тому, що бачив більший потенціал і більші можливості зробити те, що потрібно на цій посаді. Але Вадим Сухаревський був відправлений на іншу посаду відповідно до його організаторських здібностей і має всі шанси там проявити себе.
Шукати тут якісь інтриги, перестановки лояльних чи нелояльних більше схоже на теорію змови, ніж на реальну кадрову роботу у Збройних силах.
У моїй особистій роботі особливо нічого не змінилося, тому що взаємодія, за моїми оцінками та моїм суб’єктивним оцінним судженням, була недостатньою. Наприклад, про те, що відбувається розробка якоїсь реформи мобілізації, я дізнався, грубо кажучи, від підлеглих, коли вони почали мені доповідати, що в Міністерстві оборони триває робота над цією реформою.
Як людина, найбільш зацікавлена в результатах цього процесу для Збройних сил, я почав спілкуватися з Міністерством оборони та заступниками: хлопці, залучайте представників Генерального штабу на ці наради, давайте разом шукати рішення.
Це серйозна проблема і для Збройних Сил, і для держави, і для суспільства. Нам потрібно зробити так, щоб це було максимально ефективно і максимально в межах закону.
Я отримав відповідь, що це поки що чорнова підготовча робота, а коли прийде час, її презентують. І коли відбулася ця презентація, ми не погодилися лише з двома запропонованими позиціями. Перше – це передача управління всіма територіальними центрами комплектування від Сухопутних військ на Генеральний штаб. Я чітко обґрунтував, чому ми проти такого рішення. Це грифований документ, але в межах компетенції комісія чи експерти можуть з ним ознайомитися і зрозуміти нашу позицію.
Друга позиція – що оповіщення громадян на вулицях повинні здійснювати виключно працівники Національної поліції. І ця позиція також обґрунтована і викладена на папері. План реформи я так і не побачив. Після зустрічей, обговорень були чергові презентації, слайди, розмови, робочі зустрічі, але покроково, що ми повинні зробити крок за кроком, я не побачив.
Корпусна реформа та система управління армією
Я хочу поговорити про заяви Федорова на брифінгу. Є кілька питань щодо корпусної реформи. Михайло Федоров каже, що корпусна реформа провалена, корпуси розірвані, бригади перекидаються між ними і відповідальність розмита. Чи працює зараз корпусна система так, як задумано з самого початку?
Корпусна система в першу чергу не була раптовим кроком чи якимось спонтанним рішенням. Обговорення цієї реформи було ще за каденції генерала Залужного на посаді головнокомандувача Збройними силами. Були тривалі пропрацювання, суперечки, робочі зустрічі, обговорення.
Коли мене запитали на експертному рівні, тому що тоді я очолював тактичну групу “Куп’янськ”, я беззастережно підтримав і сказав, що це потрібно зробити. Треба трансформувати систему управління угрупованнями Збройних сил, тому що в той час це відбувалося на рівні тимчасово створених органів управління.
Така ситуація виникла на початку війни і ми мусили сформувати ці органи. Це було передбачено всіма доктринами. Це, по суті, нормальне військове явище. Але в той момент побачили, що ефективності таких органів управління недостатньо.
Я підтримав це, тому що керував також тимчасово створеним угрупованням, у якому за штатною чисельністю були представники 96 різних військових частин. Це дуже складно для управління. А управління армійського корпусу – це штатний орган управління, сформований, підготовлений, злагоджений, навчений алгоритмам, навичкам, що пройшов певні процедури підготовки та оцінки готовності і допущений до виконання завдань.
Головна мета якраз і була – створити іншу функціональну систему управління. І це завдання, враховуючи умови, в яких воно проводилося, на мою думку, виконано дуже добре.
У найкоротші терміни нам вдалося сформувати 16 управлінь армійських корпусів, провести їхню злагодженість, навчання, підготовку і застосувати в операції у Збройних силах, а також два корпуси в інших військових формуваннях. На сьогоднішній день вони становлять основу управління силами оборони на оперативному рівні.
Для успіху України у цій війні потрібні ресурси. Михайло Федоров сказав, що вони розподіляються в ручному режимі: лояльним військовому керівництву дають усе необхідне, а нелояльним – ні. І ще він говорив про те, що людей, які показують результати, нібито не бачать, не просувають і не дають їм розвитку. Що ви можете сказати з цього приводу?
Я не хочу торкатися цього в розрізі заяв колишнього міністра, при всій повазі до нього, чи його дій. Я хотів би, щоб ми розглядали це як явище.
Це можна легко сформулювати в евфемізмі: бджоли проти меду. Тобто люди, які намагаються досягти ефекту на полі бою, обирають найбільш ефективних командирів. За цей час від командирів бригад до командирів корпусів до командувачів родів військ виросло велике число генералів.
Фото – Генеральний штаб ЗСУ
На початку широкомасштабного вторгнення після посади командира бригади я був слухачем Національного університету оборони України, навчався для отримання оперативно-стратегічного рівня освіти. Я написав рапорт про переведення мене на заочну форму навчання і відправився на фронт. Багато хто вчинив так само. За цей час я пройшов дуже стрімкий кар’єрний шлях. Це дуже важкий шлях, і поруч зі мною такий шлях пройшло безліч офіцерів.
Я можу сказати: з бригади, якою я командував, 36-ї бригади морської піхоти, вже більше десяти офіцерів керують бригадами. Один з них – заступник командира корпусу, безліч Героїв України. Це все молоді офіцери і всі вони виросли.
У 2014 році я зустрічав їх у лавах бригади лейтенантами. Зараз вони за крок від управління корпусом.
Я чую від військових командирів, що скільки б у нас не було ресурсів і дронів, нам все одно потрібні люди. Нещодавно омбудсмен Дмитро Лубінець заявив, що у 90 відсотках випадків мобілізація супроводжується порушенням прав людини і приховують непрацюючі камери в ТЦК та СП, відсутність відеофіксації і так далі. Чи бачите ви проблему в тому, як зараз працює ТЦК та СП? Яке тут може бути рішення?
Я не знаю, якою статистикою керувався омбудсмен. Якщо це якісь офіційні дані, я гарантовано сьогодні звернуся до Офісу омбудсмена, щоб їх отримати і пропрацювати.
Ми щодня закликаємо з мобілізації трохи більше тисячі громадян України на військову службу. Я дуже сильно сумніваюся, що щодня є тисяча заяв про порушення прав і свобод громадян.
Є випадки, звичайно, вони є. Є порушення якихось правил, але як правило воно виникає тоді, коли і громадянин, до якого звертаються, і працівники поліції чи територіальних центрів комплектування теж починають порушувати.
Ми бачили нещодавні скандали з процесом мобілізації у Львові і ми бачили реакцію суспільства. Реакція суспільства теж неоднозначна.
Я вже вам говорив, що противник проводить потужну інформаційно-психологічну операцію, і будь-який негативний факт, будь-яке негативне повідомлення, яке потрапляє в мережу чи в ЗМІ, стократ роздувається. Але чи бачимо ми тисячу різних порушень? Виходячи з того, що сказав пан омбудсмен, це має бути 700 – 800 заяв про порушення прав людини щодня. Я дуже сильно сумніваюся, що ці цифри отримані об’єктивно, але запит ми обов’язково пропрацюємо.
Чи потрібно щось робити з мобілізацією? Звичайно, потрібно. І весь свій час перебування не тільки на цій посаді, але й до цього я розумів важливість цієї проблеми.
Я розумів важливість цього процесу, і будучи командувачем оперативного командування та командиром корпусу, я направляв свої бачення, пропозиції про те, що потрібно зробити на різних рівнях у нашій державі, щоб максимально стабілізувати ситуацію з мобілізацією.
Звичайно, цей процес має відбуватися виключно законним способом. Усі суб’єкти, які залучені до цього процесу, повинні виконувати свої завдання і свої функції законним способом. Іншого шляху просто не існує. Ми, власне, за це воюємо. Але потреби фронту залишаються потребами фронту. Ми не можемо зупинити процес мобілізації, тому виконуємо його, максимально намагаючись бути в рамках закону і максимально розбираючись щодо всіх порушень.
Скандали в армії, “Скала” та покарання командирів
Я хотіла б завершити нашу розмову питанням мобілізації в Росії, але давайте спочатку поговоримо про “Скелю”. У нас було розслідування щодо Лучанова, командира 155-ї бригади, а також розслідування щодо “Скали”. Олександр Сирський сказав, що це справді ганебне явище і що перевірки щодо “Скелі” вже проводилися, а взимку питання було вирішене. У лютому цього року Лучанова перевели зі “Скали” до 155-ї бригади. Чи є ще якась система покарань, крім переведення в армії, і чи є жорсткіші методи реагування? Як запобігти таким випадкам?
Я трохи ширше відповім, тому що це дуже складне і болісне питання – і для репутації Збройних сил загалом, і для образу, який малюється завдяки окремим негативним випадкам.
Структура, до якої входить 425-й окремий штурмовий полк, більш відомий як “Скала” – це штурмові війська у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Це їхня організаційна структура, і весь час вона була структурою Сухопутних військ.
Часто звучать закиди, що це кишенькові полки Сирського, його особиста гвардія і так далі. Насправді ні. Організаційно всі ці штурмові полки і штурмові бригади входять до складу Сухопутних військ Збройних Сил України.
Загалом чисельність цих військ – трохи більше 50 тисяч військовослужбовців. І всі вони зараз добросовісно, зі зброєю в руках, у нелюдських умовах виконують свої бойові завдання. Саме завдяки перемозі цих військових частин та підрозділів штурмових вдалося зупинити противника на багатьох напрямках. З’явилася можливість сформувати наступальне угруповання з числа десантно-штурмових бригад та корпусів десантно-штурмових військ, тому що до цього цю функцію як найбільш підготовлені та боєздатні виконували бригади ДШВ.
Створення штурмових військ дозволило сформувати стратегічний резерв і вивільнити резерв для проведення наступальних операцій.
Без цих кроків ми б просто повільно відступали, як два роки тому після Авдіївської операції, втрачали б метри, кілометри, населені пункти, і щодня чули б ці звістки з фронту.
Коли в одному з таких полків, в одній військовій частині виникли правопорушення, про це стало відомо суспільству. Цю інформацію оприлюднили. Військовим керівництвом були вжиті всі заходи для того, щоб максимально сприяти: призначено службове розслідування, йде повне сприяння працівникам поліції та Державного бюро розслідувань, щоб розібратися, що там справді відбувається. Керівництво полку відсторонено від виконання посадових обов’язків, щоб вони не могли впливати на результати цих розслідувань.
Фото – Генеральний штаб ЗСУ
За висновком правоохоронців і за вироками суду можна буде говорити, чи були там кримінальні правопорушення, інші правопорушення, злочини чи ні. Але військове керівництво точно зацікавлене, щоб усе виконувалося законним способом.
Щодо 155 бригади: є ознаки того, що командир бригади скоїв кримінальний злочин. Як тільки ця інформація потрапила до Головнокомандувача, було організовано повне сприяння працівникам правоохоронних органів.
Була задіяна військова служба правопорядку для забезпечення безперешкодного доступу до всіх об’єктів, з’ясування всіх обставин і сприяння слідчим діям. Було повне сприяння в затриманні підозрюваних осіб в огляді всіх військових об’єктів, що в умовах воєнного стану навіть для правоохоронців може бути складною процедурою. Тобто було повне сприяння і при цьому збережено таємницю слідства.
Чи можна сказати, що дії командира бригади Лучанова потрібно поширювати на всіх командирів бригад, яких більше ста у Збройних Силах? Чи сказати, що у всіх Сухопутних військах організовані злочинні угруповання? Звісно, ні. Людина скоїла дії, які передбачають покарання. Мають бути виконані всі процедури за законом, і якщо вина доведена, вона має понести справедливе, найсуворіше покарання. І ми гарантовано будемо цьому сприяти.
Але поряд з цим мільйонна армія виконує завдання. Ви бачите десятки чи сотні повідомлень про злочини, скоєні військовими? Ні. Але якщо подивитися статистику злочинів по країні, ми побачимо, що вони є. А Збройні сили на сьогоднішній день – це кристалізований зріз суспільства. Основна частина ЗСУ – це люди, які призвалися за мобілізацією, і це абсолютно різні люди за морально-діловими якостями та поглядами. І, звичайно, потрапили і такі люди, які можуть обрати незаконні дії. Але це не означає, що у Збройних силах формується культура бандитизму чи злочинності або хтось цьому толерує.
Що стосується штурмових військ: для того, щоб ця структура була більш керованою і був належний контроль за всіма процесами – комплектуванням, підготовкою, застосуванням – було штучно заблоковано створення і формування командування штурмових військ. Майже рік заблокована процедура з боку певних посадових осіб щодо призначення командувача і укомплектування цього органу управління.
Тобто це знову ми говоримо про конфлікт між Міноборони та Генштабом, правильно?
Ні, ми не говоримо про конфлікт між Міноборони та Генштабом. Такого конфлікту, по суті, бути не може. Різні багато процедур. Воно направляється на зовнішнє узгодження, повертається з дрібними недоліками, знову входить у коло узгодження, потім має виноситися на засідання Кабінету Міністрів. Тобто, йде такий цілеспрямований вплив, щоб не допустити ухвалення такого рішення. Це бюрократична затяжка найчистішої води. І, на жаль, це відбувалося з боку чиновників Міністерства оборони.
Фото – Офіс президента України
Я спеціально не називаю ніяких прізвищ, тому що не хочу звинувачувати конкретну людину. Це було певне бачення цілої групи осіб і в парламенті, і в Міністерстві оборони, і в Офісі Президента, які чомусь бачили, що в цьому відбудеться щось: знизиться боєздатність десантно-штурмових військ, у них заберуть якісь функції, або загальмується їхній розвиток. Але навпаки, в десантно-штурмових військах створено два корпуси. Вони отримали краще забезпечення озброєнням, військовою технікою, найкраще укомплектовані особовим складом і, нарешті, виконують свою пряму функцію – проводять наступальні штурмові дії та закладають камені успіху для решти операцій, які проводяться Збройними силами.
Це все легко дослідити, вивчивши необхідні документи, які є в розпорядженні Генерального штабу, і за відповідним запитом людям, яким це буде доручено, з допуском до державної таємниці, вони можуть усе це вивчити, дослідити, побачити, зрозуміти. Тобто тут все підтверджено. Це не якась там презентація.
Протести в армії, медійна комунікація та дисципліна
Хочеться ще поговорити про настрої в армії. Ви, я думаю, теж бачили відео, де військові відмовляються від нагород за підписом Головнокомандувача, записують відеопротести і навіть говорять про те, що вони нібито зобов’язувалися записувати якісь відео чи писати якісь тексти на підтримку головнокомандувача.
Загалом, я думаю, що всі ці протести – це виключно ініціатива певної частини нашого суспільства, і з цим потрібно точно розбиратися. Збройні сили, як і решта складових сил оборони, які зараз задіяні для виконання завдань в операції з оборони України, зосереджені на виконанні свого конституційного обов’язку.
З огляду на чисельність Збройних сил та випадки, що з’являються – відмова від нагород чи ще щось, – на таку велику потужну організацію, як сьогодні Збройні сили, можуть бути окремі військовослужбовці, які з тих чи інших причин роблять ті чи інші дії.
Щодо заяв про нібито заборону комунікації, дивіться: я прийшов і спілкуюся з вами, але я це зробив на підставі наказу міністра оборони України, який регламентує, яким чином може військовослужбовець комунікувати з медіа. На підставі цього наказу здійснюються дії військовослужбовця. Тобто отримали запит, я звернувся за командою до головнокомандувача, він дозволив відповісти на ті питання, які були спрямовані в цих запитах. Тому я тут.
Якби я вирішив діяти інакше, самовільно прийшов або десь виступив у соціальній мережі, це означало б, що я порушив вимоги наказу міністра оборони. Цей наказ існує роками, до нього періодично вносяться зміни. Це встановлена процедура.
Так само, як і журналісти співпрацюють зі Збройними силами: є порядок акредитації, порядок звернення, взаємні зобов’язання щодо того, що можна розголошувати, а що ні, для того, щоб не створювати умови, які наражатимуть військовослужбовців на небезпеку.
Фото – Офіс президента України
Збройні сили – жорстка ієрархічна структура, і саме в цьому закладено основу для дисципліни, неухильного виконання поставлених завдань.
Я можу пригадати, як легко маніпулювати такими історіями. Нещодавно побачив твіт одного з командирів батальйону, здається, майора Філімонова, де було написано: “Мені оголошено догану”. І почалася буря в соцмережах щодо того, що йому оголосили догану за комунікацію з пресою або заборону якогось протесту. Насправді, знову ж таки, діяв порядок, визначений наказом Міністерства оборони.
Наказом Міністерства оборони визначено порядок і ситуації, в яких командир зобов’язаний проводити службове розслідування. Глава Міністерства оборони говорить, що службових розслідувань занадто багато. Камон, ну зробіть з цим щось: зменште список, скасуйте – і вони не будуть проводитися. Навіщо ж це було написано? Навіщо ж було зобов’язано командирів це робити? Там чітко визначено, в яких ситуаціях і з якою метою проводяться ці розслідування.
У цій ситуації також було проведено розслідування. Кілька військовослужбовців цього батальйону скоїли безлади щодо цивільного населення, хуліганські дії із застосуванням зброї, обмеження свободи цивільної особи. За цими ознаками внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і порушено відповідне провадження.
У рамках службового розслідування встановили, що командуванням батальйону, не тільки командиром, але ще низкою посадових осіб недостатньо якісно виконано службові обов’язки щодо контролю за особовим складом та підтримання військової дисципліни. Це прямо передбачено як обов’язки посадових осіб законом України.
Ця перевірка завершилася 26 червня, якщо я правильно пам’ятаю, і був оголошений наказ або 27-го. Як ув’язати одне з іншим? Хтось хоче сказати, що ми заздалегідь знайшли військовослужбовців, які викрали людину, стріляли в стані наркотичного сп’яніння, потім проводили розслідування, максимально підгадуючи під ситуацію, щоб майор Філімонов міг вийти і сказати, що йому оголошено догану? Це просто яскравий приклад, як спотворюється істина.
Тим більше, що у пана майора є всі права оскаржити таке дисциплінарне рішення в законному порядку. І якщо його скасує старший начальник або суд, догана буде скасована і не матиме жодних наслідків. Це заходи дисциплінарного впливу, таке своєрідне “ну-ну-ну”: дивись, хлопче, у тебе не все добре в господарстві.
Так ми і не повинні це робити і якимось чином повинні запобігати порушенням, таким, як у “Скелі”. Тобто не треба карати командирів, якщо вони не знають, як у випадку з командиром полку, де і що робили його військовослужбовці, які допустили правопорушення, або як у випадку з Лучановим.
Може, теж не треба було проводити службове розслідування і карати його? Ні, воно призначене і проводиться, причому один із заступників начальника Генерального штабу його проводить. Це щоб розуміти, наскільки ми відповідально ставимося до таких речей.
Люди, які пішли в СОЧ. Чи є якийсь механізм, яким чином їх повертати? І ті пропозиції, які вніс Міноборони минулого місяця, як ви їх оцінюєте?
Механізм для повернення з СОЧ існує рівно стільки ж, скільки існує саме явище самовільного залишення частини. Будь-яка людина, яка скоїла таке правопорушення, до певного моменту має дисциплінарну відповідальність, а з певного моменту набуває ознак вже кримінальної відповідальності. Але якщо вона приходить знову у військову частину, їй не скажуть: “Йди геть”.
Самовільне залишення так само передбачає і самовільне повернення. І з серпня минулого року у Збройних силах організована кампанія за планом, затвердженим Головнокомандувачем, зі сприяння повернення військовослужбовців після самовільного залишення. І кілька десятків тисяч військовослужбовців повернулися до ладу і служать.
Ми провели багато організаційної роботи, регламентів, виписали інструкції та порядки для того, щоб максимально спростити цей процес. Але були деякі речі, обмежені чинним законодавством. Не було рішення щодо військовослужбовців, яким був припинений термін служби. Потім послідували ініціативи та рішення на рівні закону України, коли дозволили певний період повертатися військовослужбовцям зі зняттям кримінальної відповідальності.
У запропонованому зараз підході немає нічого нового, крім того, що військовослужбовцям до певної дати надали право повернутися на службу. Більше двох тисяч військовослужбовців з того часу повернулися на службу. І так щодня ця цифра кілька сотень. Це просто робочий момент, спрямований на покращення ситуації. І це було підтримано, реалізовано і виконується.
Можлива нова хвиля російської мобілізації
Росія зараз планує мобілізувати від 300 до 500 тисяч осіб. Наскільки це небезпечно? У Росії свої стратегічні плани, вони нібито планують наступ на Чернігівському напрямку. Я хотіла б почути від вас ситуацію по нинішній лінії фронту прямо за напрямками, якщо можна. І в якому режимі Україна зараз готується? До чого людям готуватися?
Загалом, щодня Генеральний штаб через своїх спікерів оприлюднює інформацію про ситуацію на фронті. Я можу сказати, що загалом ситуація стабільна. Противник намагається продовжити проведення стратегічної наступальної операції із захоплення території нашої держави. Поставлені завдання на найближчий час – до кінця серпня. Ми знаємо про ці завдання і зосереджуємося на тому, щоб завадити.
Також велика ймовірність, що противник буде намагатися відкрити ще один операційний напрямок для проведення наступальних дій, і до цього також Збройні сили та інші складові сил оборони готуються, вживають усіх заходів для того, щоб максимально забезпечити умови, за яких противник не матиме успіху під час цих дій.
Ми знаємо про плани противника щодо нарощування бойового потенціалу його наступального угруповання, про кількість ракет і дронів, які вони збираються виготовити та поставити на озброєння для ударів по нашій країні. Ми знаємо про наміри таких ударів і по всій цій інформації приймаються відповідні управлінські рішення.
Військовим керівництвом вживаються всі заходи для того, щоб обстановка на фронті не зазнала погіршень, залишалася стабільною, керованою та забезпечила виконання Збройними силами своїх функціональних завдань.
Незалежно від того, які управлінські рішення будуть прийняті військово-політичним керівництвом нашої держави, Збройні сили залишаються гарантом територіальної недоторканності, цілісності, суверенітету нашої держави і продовжать виконувати оборонну операцію із захисту нашої країни.
До чого готується сам Андрій Гнатов
У мене таке людське запитання: до чого ви особисто зараз готуєтеся? Можливо, звільнення, можливо, ви залишитеся на посаді. До чого ви особисто готуєтеся на майбутнє? Чи є у вас вже якісь плани?
До моменту мого перебування на посаді, як і весь свій час до цього, я намагатимуся максимально виконати покладені на мене особисто завдання.
Я виконаю всі накази, які будуть отримані мною, і в цьому можна не сумніватися. Якщо стоїть питання, чи буду я завтра на посаді, чи сьогодні, чи не я, то абсолютно точно до моменту подання рапорту про звільнення з посади я буду виконувати свій службовий обов’язок. Які завдання будуть поставлені після цього, які будуть пропозиції – це вже буде після цього розмова.
На сьогоднішній день я виконую завдання і абсолютно готовий до будь-якого сценарію розвитку подій. Правильно було вчора сказано в колонці Головнокомандувача: це не прізвища, це про Україну.
І тоді, якщо можна, кілька слів нашим людям, в тому числі тим, які зараз виходять на протести. Що ви хотіли б сказати?
Я ще раз хочу наголосити, що в діяльності Збройних сил, і це дуже добре для нашої країни, не було таких історій або передумов для того, щоб сумніватися, що збройні сили будуть виконувати своє завдання з оборони країни.
Я хочу, щоб люди це розуміли, бачили це, продовжували підтримувати збройні сили, продовжували вірити в збройні сили, продовжували вірити у військовослужбовців збройних сил.
Мільйон наших побратимів і посестер сьогодні чесно та добросовісно виконують свої обов’язки із захисту Батьківщини. І, на мою думку, на цю ситуацію не може впливати якась історія з висловленням чиєїсь думки таким чином, як вона сьогодні висловлюється.
Фото – Генеральний штаб ЗСУ
Безумовно, у Збройних силах маса проблем. Безумовно, у Збройних силах маса речей, над якими треба працювати і вдосконалювати. Я частково говорив про це, і дуже багато на сьогоднішній день продовжується організаційних змін, спрямованих на покращення обороноздатності нашої держави і бойових спроможностей Збройних сил.
Ми продовжуємо розвивати технологічну складову. Для цього сформовані спеціальні управлінські структури і один із заступників Головнокомандувача функціонально відповідає за такий напрямок. Це питання постійно на контролі.
Періодично проводяться підбиття підсумків такої діяльності, аналіз того, що відбувається у противника, які технологічні рішення, які засоби, які покращення вони застосовують для розвитку свого потенціалу. І ми відразу намагаємося знайти відповіді на подібні виклики.
Ми активно розвиваємо дронову складову всіх підрозділів, тому що існує якась окрема думка, що дрони – це привілей для когось. Ні, це не так. І всі без винятку підрозділи, тисячі організаційних заходів проведено тільки з початку цього року, і всі вони спрямовані на покращення спроможностей Збройних сил, розвиток технологічної переваги, створення можливості реалізації рішень, що виникають під час сучасних бойових дій.
Я знову погоджуюся з тезою колишнього міністра, коли він сказав, що дрон змінюється десятки разів на рік, і це потрібно враховувати.
Змінюється не тільки дрон, змінюється все поле бою, форми і способи, підходи до застосування підрозділів. Незмінним одне – наскільки людина готова виконати своє завдання. І коли вона готова, усі технології: дрони, зв’язок, інформаційно-комунікаційні системи – будуть сприяти виконанню цього завдання. Якщо людина не готова, якщо вона втікає від служби, якщо не бачить сенсу захищати Батьківщину, всі технології не можуть бути застосовані. Поєднання, симбіоз цих понять дозволить нам досягти успіху.
Андрію, я дуже вдячна вам за цю розмову, за те, що ви знайшли і час, і можливість, і за те, що в принципі таке рішення було ухвалене – прийти і поговорити з українським народом. Дякую вам за це.
Шановні глядачі, я не буду робити висновків з цієї розмови. Я хочу, щоб усе, що ви почули тут, кожен із вас зробив свої висновки. Єдине, що я хочу сказати: 24 Канал став майданчиком для того, щоб поговорити. І зараз ви почули Андрія Гнатова, начальника Генштабу України, українського офіцера, генерал-лейтенанта. Прошу зробити ваші висновки. Але пам’ятайте: мета в нас одна – перемога у війні.
Це інтерв’ю було скорочено та виправлено для кращого розуміння аудиторією.
Источник: www.24tv.ua