Ми не раби. Не вдасться змусити українську армію замовкнути
Автор: Аліна Михайлова
“Утиски” в армії у 2026 році – це коли вам телефонують з КЗБС із нагальним бажанням з’ясувати, в якому ж підрозділі служить юнак, що пише в мережі про протестні акції та закликає людей приєднуватися. І, звісно, не для того, щоб вручити йому чи мені, як командиру, подяку.
Автор: Аліна Михайлова
“Утиски” в армії у 2026 році – це коли вам телефонують з КЗБС із нагальним бажанням з’ясувати, в якому ж підрозділі служить юнак, що пише в мережі про протестні акції та закликає людей приєднуватися. І, звісно, не для того, щоб вручити йому чи мені, як командиру, подяку.
Ми не в Росії, і ми не будемо мовчати
Для вашого розуміння. Дмитро Козятинський – бойовий медик медичної роти “Ульф” батальйону “Вовки Да Вінчі”, який залишив службу ще рік тому. Тобто, він вже не має жодного стосунку до Збройних сил. Про це пише Аліна Михайлова.
Проте, так само як командування часто не має уявлення про реальну ситуацію на передовій, воно, вочевидь, не має актуального розуміння, хто вже давно демобілізований.
Про що йдеться? Про те, що сьогодні переслідують військових, які висловлюють свою думку. Які, боронь Боже, ще й беруть участь у мирних протестах. Так, навіть під час законної відпустки. Бо ж ми тут, виявляється, поневолені кріпаки.
Мені б дуже хотілося, щоб цивільні, ветерани (які, можливо, вже забули, як функціонує армійський механізм) та ЗМІ усвідомлювали, яку ціну платить чинний військовий за підтримку подібних акцій.
Не пропускайте важливі сповіщення Підпишіться на 24 Канал у Telegram Додати
Коли я брала участь в акції на підтримку НАБУ і САП у Дніпрі, особисто мені майже нічого не сказали. Однак моє керівництво отримало достатньо “уваги” в той час.
Для багатьох військових підтримка протестів може означати втрату посади. Звання. Дисциплінарні стягнення. Припинення кар’єрних перспектив. Або просто “виховну бесіду”, аби людина не забувала, де вона перебуває і кому В О Н А С Л У Ж И Т Ь.
І саме в цьому криється найбільша проблема.
Адже армія обороняє не лише територію. Вона захищає державу, громадяни якої мають право на власну думку. Якщо військовий, який щодня ризикує життям заради цієї держави, починає боятися висловити свою громадянську позицію – це проблема не однієї людини. Це проблема самої держави.
Страх ніколи не був ознакою міцної влади. Страх свідчить про невпевненість. А спроби змусити всіх мовчати ніколи не сприяли довірі. Вони лише накопичували образи та відчуття несправедливості.
Тому я щиро бажаю Генеральному штабу та Офісу Президента знайти кризових менеджерів, здатних мислити на кілька кроків уперед і розуміти наслідки власних рішень.
Бо ми не в Росії. Загнати українську армію в мовчазне стійло не вийде. Адже український військовий – це не лише людина у формі. Це, перш за все, громадянин, який взяв до рук зброю для захисту свободи. І було б дивно, якби, захищаючи свободу для всіх, він сам не мав би права на неї.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може її не розділяти.
Источник: www.24tv.ua