Справа банальна у грошах, чи чомусь на шляху України до ЄС не сталося прориву
Автор колонки: Елена Зеркаль
Немає нічого дивного в тому, що прорив у вигляді відкриття переговорних кластерів про вступ до ЄС не відбувся. Наші очікування вкотре виявилися завищеними, адже кредит довіри має межу, і в Брюсселі уважно стежать за нашою “кредитною історією”.
Автор колонки: Елена Зеркаль
Немає нічого дивного, що прориву у вигляді відкриття переговорних кластерів про вступ до ЄС не сталося. Наші очікування вкотре виявилися завищеними, адже кредит довіри має межу, і в Брюсселі уважно стежать за нашою “кредитною історією”.
Украина не приблизилась к ЕС
Підписавши заявку на вступ до Європейського Союзу на початку повномасштабного російського вторгнення, Україна заявила про своє прагнення швидкого і неухильного просування. Однак те, що минулого року викликало мирний “картонний” протест, справа “Мідас & Ко” та інші корупційні скандали перетворилися на один із суттєвих чинників відсутності бажання у лідерів країн ЄС боротися за одночасне відкриття для нас усіх кластерів. Про це пише Лана Зеркаль.
Це можна порівняти з технічним дефолтом на шляху верховенства права, точніше – з цілим рядом таких дефолтів. А подіями цього липня ми несвідомо (або, навпаки, свідомо – тут навіть незрозуміло, що гірше) лише додали скептикам аргументів та послабили нашу групу підтримки.
Що характерно, обидві сторони чудово розуміють: відкриття кластерів – справа суто політична. Адже Україна й так отримала всі бенчмарки, тобто умови виконання всіх шести кластерів ще до початку переговорів. Проте Києву потрібні видимі ознаки прогресу, так само, як і Брюссель очікує на ознаки прогресу в плані виконання заявлених декларацій. Натомість він бачить, як український парламент відверто саботує все, що може зменшити можливість ручного управління та доступу до корупційних ресурсів.
Реакцію Єврокомісії я назвала б максимально стриманою і м’якою в даних умовах: немає жодного сенсу заохочувати таку поведінку, тому те, що ми бачимо, – це відсутність позитивного підкріплення. Чіткий сигнал політичним елітам, які перетворили вступ до ЄС на особисте досягнення: у “кредитній історії” для подальшого зближення мають з’явитися якісь успішні записи.
Якщо для вас важливі оперативні новини Додати 24 Канал до обраного Google Додати
Приклад, де навіть це не спрацювало, маємо перед очима: Сербія, яка імітує вступ уже півтора десятка років і продовжує улюблену гру українських еліт, коли риторика та дії існують у паралельних світах. За останні роки це ні на крок не наблизило її до членства у блоці.
Чому сусіди України не хочуть її швидкого вступу до ЄС?
Є й друга причина, на якій я хочу окремо зупинитися: йдеться банально про гроші. Тому що цінності – цінностями, а зараз у ЄС йде складний і нетривіальний процес формування бюджету на 2028 – 2034 роки.
І ось, наприклад, Угорщина бореться за кошти, заблоковані за часів Віктора Орбана – частину вже безповоротно втрачено, але новий прем’єр Петер Мадьяр підписав з Єврокомісією угоду про розблокування 17 мільярдів євро, якщо до кінця серпня країна пройде процес повного перезавантаження, ухвалить антикорупційне законодавство і так.
Ця сума – неабиякий козир для Урсули фон дер Ляйєн, адже Будапешт надто довго діяв Єврокомісії на нерви. Не варто очікувати, що цей важіль буде використаний для примирення Угорщини з Україною – там і так багато власних питань на порядку денному.
Та й інші країни, асоціації та регіони намагаються закласти в новий бюджет необхідні їм для існування та розвитку кошти, незрівнянні, тобто набагато більші, із сумами допомоги Україні.
Саме тому ніхто з наших сусідів не хоче швидкого вступу України до Євросоюзу: адже доведеться враховувати нову країну, на яку потрібно планувати витрати, а це означатиме скорочення сум, які вони виділяють. А хто з політиків захоче пояснювати своїм виборцям скорочення програм підтримки фермерства чи озеленення регіонів?
Як і в кожній великій сім’ї, в ЄС кожен хоче швидко та гарантовано отримати щось для себе. Тих, хто інтенсивно намагається не допустити до годівниці нових потенційних “родичів”, можна, звісно, називати цинічними. Однак саме завдяки європейським грошам, які надходили та продовжують надходити, ми здатні боротися за виживання, а далі відновлюватимемося і зростатимемо. Тому доречно приймати і їхні реалії та їх умови. Робити свою домашню роботу відповідно до вже встановлених критеріїв і забезпечувати реальну підтримку в парламенті необхідних змін, щоб з боку не здавалося, що слухняний прокурор і ГБР важливіші за швидкий вступ до ЄС.
Чомусь доведеться відмовлятися.
Колонка є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти її.
Якщо ви профі у своїй справі та хочете, щоб ваша колонка з’явилася на нашому сайті – напишіть нам на пошту [email protected]