Малі модульні реактори пропонують доступну електроенергію, але дослідження ставить це під сумнів
Автор колонки: Артем Колесник
Знову лунають розмови про малі модульні реактори в Україні – технологію, нову для нас у сфері атомної енергетики. Поштовхом стало подання законопроєкту №14164, який отримав схвалення профільного комітету Верховної Ради та рекомендований парламенту до ухвалення в першому читанні.
Автор колонки: Артем Колесник
Знову лунають розмови про малі модульні реактори в Україні – технологію, нову для нас у сфері атомної енергетики. Поштовхом стало подання законопроєкту №14164, який отримав схвалення профільного комітету Верховної Ради та рекомендований парламенту до ухвалення в першому читанні.
Цей документ покликаний встановити норми для впровадження малих модульних реакторів в Україні. Тому саме час дослідити цю технологію, зрозуміти причини її просування як потенційного рішення для енергетичного сектору та обговорити пов’язані ризики перед першими кроками країни в цьому напрямку. Детальніше – у виключній колонці для 24 Каналу.
Що говорять дослідження?
Малі модульні реактори (ММР) часто позиціонують як наступний етап розвитку ядерної енергетики: стверджується, що це компактніші та менш витратні енергетичні блоки, будівництво яких відбувається швидше. Проте, дослідження, опубліковане в науковому виданні Національної академії наук США та видане Oxford University Press, висловлює сумніви щодо ключових переваг цієї технології.
Автори дослідження, Фрісс, Сіддікі та Рамана, ретельно проаналізували 66 матеріалів, переважно презентації та доповіді, представлені країнами, що розвиваються, на конференціях та зустрічах під егідою МАГАТЕ, присвячених малим модульним реакторам. Їхнім фокусом було не комерційне просування ММР компаніями-розробниками, а очікування країн, котрі розглядають можливість придбання таких реакторів.
Якщо оперативні новини для вас важливі Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
Найчастіше ці очікування зосереджені на трьох аспектах. Країни прагнуть отримати електроенергію за конкурентоспроможною вартістю та використовувати технології, які вже були впроваджені та випробувані в реальних умовах. Висновок дослідження досить категоричний: наявні дані не свідчать про здатність ММР задовольнити ці потреби.
Обіцянка доступної електроенергії
Основна привабливість ММР полягає в тому, що вони видаються більш доступною версією атомної енергетики. Будівництво одного великого енергоблоку АЕС пов’язане з надзвичайно високими витратами. Менший реактор на цьому тлі сприймається як спосіб зменшити первинні інвестиції та уникнути масштабного інфраструктурного проєкту на початковому етапі.
Незважаючи на меншу потужність, ММР не звільняють від значної частини витрат. Вони так само потребують систем безпеки, державного контролю за ядерною та радіаційною безпекою, кваліфікованого персоналу, фізичного захисту, постачання ядерного палива та вирішення питань поводження з відпрацьованим паливом. Тому вартість одного кіловата встановленої потужності або однієї мегават-години може виявитися навіть вищою, а не нижчою.
Прихильники ММР стверджують, що зниження вартості має бути досягнуте через масове виробництво ідентичних реакторів на заводах. Така логіка є обґрунтованою лише за певних умов: необхідна велика кількість замовлень, стабільний попит, налагоджені виробничі процеси та досвід будівництва серії однакових реакторів. Доки цього не досягнуто, питання здешевлення залишається припущенням про майбутнє, а не доведеним фактом.
У дослідженні наводяться розрахунки австралійського державного наукового агентства. Згідно з його оцінками, вартість електроенергії, виробленої ММР у 2030 році, може суттєво перевищувати вартість електроенергії з сонячних та вітрових електростанцій, навіть з урахуванням систем накопичення енергії, резервних потужностей та інших рішень, необхідних для забезпечення стабільності мережі.
Технологія, яка ще потребує доведення
Країни прагнуть придбати вже перевірений реактор, а не експериментальний. Це особливо актуально для держав, які не мають значного досвіду в атомній енергетиці. Для них перший реактор нового типу несе не лише технічні, але й фінансові та політичні ризики.
Представники низки країн прямо чи опосередковано висловлювали потребу в технології, яка вже має історію експлуатації. Це означає, що реактор має бути не просто представлений у проектній документації, а побудований, запущений і успішно функціонувати в комерційних умовах.
Саме тут виникає основна проблема. Багато проєктів ММР стикаються із затримками, зростанням витрат або скасуванням.
- Аргентинський проєкт CAREM перебуває на стадії будівництва з 2014 року. Початкові очікування передбачали початок виробництва електроенергії у 2017 або 2018 році, проте цього не сталося.
- Один із найвідоміших американських проєктів компанії NuScale, розроблений для групи муніципальних енергетичних компаній, зрештою було скасовано.
- Канадський мікромодульний проєкт також опинився під питанням через фінансові труднощі компанії-розробника.
У світі існує лише невелика кількість прикладів ММР, які реально функціонують. Найчастіше згадуються Китай і Росія. Однак ці приклади не підтверджують уявлення про швидку та безпроблемну технологію.
Будівництво китайського реактора тривало значно довше, ніж планувалося. Його підключили до мережі лише через 9 років після початку робіт, а про початок комерційної експлуатації було оголошено ще пізніше. Російська плавуча атомна електростанція з двома малими реакторами також зазнала затримок та перевищення бюджету.
Це не означає, що ММР не мають потенціалу для розвитку, але це свідчить про те, що говорити про них як про вже випробуване, швидке і масово доступне рішення ще зарано.
Локалізація, яка може ускладнити здешевлення
Третя обіцянка стосується залучення місцевої промисловості. Це надзвичайно привабливо для урядів. Йдеться не лише про виробництво електроенергії, а й про створення робочих місць, розвиток інженерних навичок, надання замовлень місцевим підприємствам та підвищення технологічного потенціалу країни.
Саме тому деякі країни прагнуть не просто придбати готовий реактор, а отримати частину виробничого процесу або щонайменше залучити свої компанії до постачання обладнання та послуг. У дослідженні згадуються подібні очікування, зокрема, від Гани, Узбекистану та Саудівської Аравії.
Проте, тут існує протиріччя. Обіцянка зниження вартості ММР базується на стандартизації. Реактори мають ставати дешевшими завдяки багаторазовому виробництву за однаковою схемою. Натомість, залучення місцевих постачальників часто передбачає адаптацію проєкту до специфічних умов країни, додаткові перевірки, навчання персоналу та ускладнення логістичних ланцюгів.
Чим більше індивідуальних умов запроваджується, тим менше проєкт схожий на економічний серійний продукт. Він знову перетворюється на складний інфраструктурний проєкт зі своїми ризиками затримок та перевищенням бюджету.
Існує й інша проблема. Навіть малий реактор не функціонує ізольовано. Для його роботи потрібні оператори, ядерні інженери, фахівці з питань безпеки, аварійного реагування, радіаційного контролю та поводження з радіоактивними відходами. Необхідний також компетентний державний орган, відповідальний за контроль ядерної та радіаційної безпеки. Для країн, які не мають розвиненої атомної галузі, це означає створення цілої системи навколо одного або кількох реакторів.
Чому інтерес до ММРів не згасає
Попри ці ризики, ММР зберігають свою популярність. Вони відповідають запиту на низьковуглецеву енергетику та технологічну модернізацію. Їх можна представити як альтернативу вугільним станціям, джерело тепла для промисловості або рішення для опріснення води.
Для багатьох урядів атомна енергетика має не лише практичне, а й символічне значення. Вона асоціюється з передовими технологіями, енергетичним суверенітетом та довгостроковим розвитком.
ММР додають до цього ще одну привабливу ідею: вони нібито дозволяють отримати доступ до атомної енергетики без масштабів та витрат, характерних для традиційних великих АЕС.
Просуванню цієї технології сприяють міжнародні інституції та країни-постачальники. МАГАТЕ протягом багатьох років підкреслює потенціал малих реакторів для країн, яким складно інтегрувати великі атомні блоки в енергомережу. Компанії-розробники активно шукають нові ринки, а уряди країн, де розташовані ці компанії, надають їм політичну та дипломатичну підтримку.
Саме тому автори дослідження акцентують увагу не лише на технічних характеристиках, а й на самій логіці просування ММР. У багатьох випадках дискусія будується на очікуваннях, які ще не знайшли підтвердження на практиці. Сучасна привабливість технології значною мірою ґрунтується на припущеннях про майбутню доступність, майбутнє масове виробництво та майбутній успішний досвід експлуатації.
Колонка відображає особисту думку автора, яка може не збігатися з позицією редакції 24 Каналу.
Источник: www.24tv.ua