Росія розпочала новий наступ на Україну та докладає максимум зусиль, щоб перешкодити її вступу до ЄС
Автор матеріалу: Кирило Вікторов
Коли ми говоримо про російську агресію, то найчастіше уявляємо собі поле бою, ракети, безпілотники, зруйновані міста та щоденну боротьбу українців. Однак війна, розв’язана Росією, давно перетнула межі військових дій. Однією з головних її цілей є прагнення України до Європи.
Автор матеріалу: Кирило Вікторов
Коли ми говоримо про російську агресію, то найчастіше уявляємо собі поле бою, ракети, безпілотники, зруйновані міста та щоденну боротьбу українців. Однак війна, розв’язана Росією, давно перетнула межі військових дій. Однією з головних її цілей є прагнення України до Європи.
Для України приєднання до Європейського Союзу — це не просто зовнішньополітичний напрямок. Це комплексна модель демократичного розвитку держави, шлях до зміцнення інституцій та одна з ключових гарантій довгострокової безпеки. Саме тому євроінтеграція України стала окремим фронтом інформаційної війни, яку веде країна-агресор. Докладніше про це – у спеціальній колонці для 24 Каналу.
Зверніть увагу: Безпілотники, дефіцит палива та мовчання Кремля: як Путін приховує правду про війну, – NYT
Росія прагне завадити євроінтеграції України
Для Кремля успішне членство України в Європейському Союзі означає руйнування самої основи російської імперської політики. Ця політика десятиліттями базувалася на твердженні, що Україна нібито не може існувати як незалежна європейська держава, а її державність є “штучною” або “нежиттєздатною”.
Тому Росія намагається дискредитувати не лише українську владу, конкретні реформи чи рішення наших партнерів. Її набагато ширша мета – поставити під сумнів саму ідею європейського майбутнього України.
Не покладайтесь на випадок у стрічці Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати
Цій проблемі присвячено спільне дослідження Центру протидії дезінформації та Європейської служби зовнішніх дій, представлене до четвертої річниці надання Україні статусу кандидата на членство в ЄС. Документ, що містить передмови керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака та Високої представниці ЄС із закордонних справ і безпекової політики, віцепрезидентки Єврокомісії Каї Каллас, фіксує спільне розуміння загрози: російські інформаційні кампанії проти європейського майбутнього України є частиною ширшої війни проти демократії, безпеки та права народів на самовизначення.
Ключовий висновок цього дослідження є принциповим: російські деструктивні інформаційні впливи не зможуть змінити вибір українського народу. Вони спрямовані на посівання сумнівів, використання втоми й страху, створення інформаційного хаосу, але не здатні заперечити очевидне — українці свідомо обрали європейський шлях.
Тому Росія атакує не лише європейські прагнення України, але й довіру до конкретних кроків на шляху до вступу в ЄС.
Ці атаки не є випадковими. Йдеться не про поодинокі фейки, окремі заяви чи інформаційні вкиди, а про розгалужену систему впливу. У цій системі російські посадовці та офіційні комунікаційні канали формулюють базові наративи, які державні та пов’язані з державою ЗМІ поширюють у публічному просторі. Анонімні телеграм-канали, мережі вебсайтів, псевдорегіональні ресурси та псевдоексперти адаптують ці наративи для різних аудиторій. Для штучного збільшення охоплення та створення ілюзії масової підтримки такі наративи додатково просуваються через скоординовану неавтентичну активність у соціальних мережах.
Загальна мета цієї системи впливу — зробити так, щоб європейська інтеграція України асоціювалася не з безпекою, розвитком і модернізацією, а з ризиками, втратами, зовнішнім примусом і розчаруванням.
Як ворожа пропаганда налаштовує українців проти вступу до ЄС
Для української аудиторії Росія поширює кілька взаємопов’язаних наративів. Європейський Союз представляється як цинічний та корисливий гравець, який “продовжує війну, керуючись власними інтересами”. Деякі країни ЄС зображуються як держави з прихованими територіальними чи політичними намірами щодо України. Реформи, спрямовані на євроінтеграцію, подаються не як модернізація держави, а як зовнішній контроль, нав’язаний ззовні.
Будь-які труднощі на шляху реформ, дискусії щодо умов вступу або критичні оцінки з боку європейських посадовців використовуються для нав’язування висновку, що Україна “не готова” до членства, “не потрібна” ЄС або “несумісна” з ним.
У таких операціях пропагандисти не завжди створюють альтернативну реальність з нуля. Часто вони беруть реальні події, заяви чи проблеми та спотворюють їхній зміст.
Окрема заява європейського політика подається поза контекстом як позиція всього ЄС. Дискусія про умови вступу — як нібито доказ відсутності перспективи членства. Технічні вимоги до євроінтеграційного процесу — як начебто примус з боку Брюсселя, а не частина модернізації держави. Певні корупційні ризики чи управлінські проблеми — як доказ нібито системної неспроможності України відповідати європейським стандартам.
Тому напівправда часто небезпечніша за грубу брехню. Її важче розпізнати, оскільки вона використовує реальні події. Але мета залишається незмінною: не пояснити ситуацію, а підмінити висновок; не допомогти суспільству краще зрозуміти процес, а посіяти сумніви.
Як Росія псує репутацію України для європейської аудиторії
Для європейської аудиторії Росія використовує інші акценти, але переслідує ту саму стратегічну мету — послабити підтримку України та її європейської інтеграції. Україну намагаються представити як проблему для ЄС: надто “дорогу”, “корумповану”, “нестабільну” й “ризиковану”. Українських біженців зображують як “джерело злочинності” або “соціальної напруги”. Українське керівництво — як нібито ненадійного партнера. Допомогу Україні — як “марнування коштів” європейських платників податків.
Окреме місце в російських інформаційних кампаніях займає локалізація деструктивних наративів. Одні й ті самі меседжі адаптуються під конкретні країни, регіони, історичні події та суспільні страхи.
-
Там, де можна зіграти на темі кордонів, російські ресурси вигадують фальшиві територіальні претензії.
-
Чутливі історичні питання подаються як доказ нібито неможливості партнерства.
-
Там, де суспільства “втомлені” від війни або економічної невизначеності, підтримка України подається як додатковий тягар.
Мета таких операцій — не лише зіпсувати імідж України, а й посилити політичний тиск на уряди держав ЄС. Зробити так, щоб підтримка України виглядала для європейських суспільств не як стратегічне рішення, спрямоване на захист усього європейського континенту, а як проблема. Щоб розширення Євросоюзу сприймалося не як посилення Європи, а як ризик. Щоб європейські політики дедалі частіше змушені були виправдовувати необхідність підтримки України перед власними громадянами.
Рекомендуємо: Як Туреччина провалила євроінтеграцію і чому це важливо для України
Для цього Росія використовує широкий арсенал інформаційного впливу: сфабриковані повідомлення та маніпулятивні розслідування, спотворені карти територій, підроблені документи та відео, імітацію відомих медіа, коментарі псевдоекспертів, мережі анонімних ресурсів, скоординоване неавтентичне просування контенту, а також матеріали, створені або змінені за допомогою інструментів штучного інтелекту.
Все це дедалі менше схоже на класичний набір фейків і все більше — на спробу сформувати маніпулятивне інформаційне середовище, яке перевантажує аудиторію суперечливими повідомленнями, підриває довіру до офіційних джерел і створює ілюзію масового розчарування європейським курсом України як серед українців, так і в європейських суспільствах.
Війна за політичні рішення
Тому відповідь на такі деструктивні дії не може обмежуватися лише спростуванням окремих фейків. Потрібна системна робота: виявлення інфраструктури впливу, пояснення суспільству реального змісту євроінтеграції, співпраця з міжнародними партнерами, взаємодія з цифровими платформами, санкційний та правовий тиск на головних учасників російських інформаційних кампаній.
Водночас принципово важливо зберігати чітку межу між ворожим втручанням в інформаційний простір та обґрунтованою критикою. Демократична держава не повинна боятися дискусій про темпи реформ, корупційні ризики, складні переговори чи помилки в управлінні. Навпаки, такі дискусії є вкрай необхідною умовою для функціонування сильних інституцій.
Однак російські інформаційні операції використовують ці теми не для того, щоб Україна стала сильнішою. Вони використовують їх, щоб підірвати довіру до самої ідеї українського європейського майбутнього.
Зрештою, європейська інтеграція України — не подарунок від ЄС і не зовнішній сценарій. Це вибір українців, підтверджений Революцією Гідності, роками реформ, спротивом російській агресії та щоденною боротьбою за право жити у вільній країні.
Членство України в Європейському Союзі посилить не лише її. Воно зміцнить Європу, звузить простір для російського шантажу та зменшить можливості Росії нав’язувати імперську політику.
Саме тому захист європейського курсу України — не абстрактне комунікаційне завдання. Це частина нашої національної безпеки.
І саме тому Росія не зможе нас зупинити.
Коментар є особистою думкою автора, редакція 24 Каналу може не поділяти його.
Источник: www.24tv.ua