Чому українські дрони не доходять до фронту, незважаючи на рекордне виробництво Анастасія Колесникова
- Україна з нуля побудувала потужну дронову індустрію, здатну виробляти до 4 мільйонів дронів на рік.
- Індустрія дронів у країні стикається з проблемами, такими як дисбаланс між обсягами виробництва та державними закупівлями.
- Основні виклики охоплює недостатній обсяг державних контрактів, низький рівень патентування та науково-дослідної діяльності, ризики безпеки та залежність від іноземного фінансування.
Яка головна проблема української “Армії дронів” / Фото надане 24 Каналу компанією TechEx
Після повномасштабного вторгнення Україна з нуля збудувала потужну дронову індустрію. Незважаючи на очевидний успіх, вона стикається з низкою проблем.
Зростання виробництва дронів в Україні справді вибухове: від кількох тисяч FPV-дронів у 2022 році до понад 2 мільйонів у 2024 та 200 тисяч щомісяця у 2025 році. Президент Володимир Зеленський заявив, що країна вже здатна виробляти до 4 мільйонів дронів щорічно, йдеться в ексклюзивному матеріалі 24 Каналу.
Які проблеми має індустрія дронів в Україні?
Проте стрімкий розвиток виробництва виявив гостру проблему: дисбаланс між обсягами виготовлення та державними закупівлями. Незважаючи на те, що на ринку працює вже близько 500 компаній, у 2024 році підприємства було завантажено лише на 37% своїх можливостей. Це не тільки гальмує обороноздатність, а й загрожує відпливом інженерів та скороченням виробництва.
Однією з причин є недостатній обсяг контрактів від держави. Хоча частина компаній вже досягла високого рівня локалізації (деякі виробляють дрони повністю з українських компонентів), тривалість контрактів залишається короткою, а механізми стимулювання обмеженими. До того ж, індустрія досі залежить від іноземного фінансування.
Українська влада розглядає різні варіанти виходу з кризи, зокрема відкриття експорту з прив’язкою до внутрішніх замовлень або запровадження експортної мити на користь ЗСУ. Проте без системного підходу ця ініціатива не дасть очікуваного ефекту.
Ще одна важлива проблема – низький рівень патентування та науково-дослідної діяльності (R&D). Світова кількість патентів у цій сфері зростає, тоді як в Україні їх залишається критично малою. Це може призвести до втрати технологічної переваги у довгостроковій перспективі.
Крім цього, ризики безпеки, зокрема загроза ракетних ударів та шпигунства, змушують компанії децентралізувати виробництво. Але за умов активної фази війни це лише частково вирішує проблему.
Для подолання дисбалансу аналітики рекомендують:
- укладати довгострокові контракти на 2 – 3 роки;
- встановлювати стандарти якості та взаємосумісності продукції;
- інвестувати у високотехнологічні розробки (ІІ, волоконно-оптичне управління, рої дронів тощо);
- підтримувати наукові центри, акселератори, стартапи та надавати податкові пільги;
- розширювати участь у міжнародних програмах НАТО та ЄС.
За менш як три роки Україна створила індустрію, яка не лише забезпечує потреби фронту, а й формує основу для післявоєнного економічного прориву. Однак для збереження цієї динаміки потрібна ефективна державна політика, стабільне фінансування та стратегічне бачення розвитку галузі.
Читають зараз: Затишшя на Лиманському фронті говорить про підготовку Росії до нового наступу